fbpx

Постійно порівнюю чоловіка з батьком

Днями буде вже три роки, як пішов мій батько. Кожен раз, коли я думаю про нього – стискається щось в області сонячного сплетення і сльози накочуються.

По суті, я втратила зв’язок з найголовнішим чоловіком свого життя. Настільки ідеальної людини мені не зустріти. Від цього теж боляче. Боляче, що мій чоловік зовсім не схожий на мого батька. Він сильно розчаровує мене відсутністю тих рис характеру, якими володів мій батько. Чоловіка я більше не люблю.

За батьком часто сумую і плачу. Хочу, щоб він хоча б приснився, але не бачу снів. Вважаю батька найдивовижнішим, сильним і адекватним чоловыком. Перебираю всы його чудові якості і починаю ненавидіти чоловіка.

Від цієї ненависті туга по батькові все сильніше і болючіше. Відчуваю себе розбитою і самотньою. Батька дуже люблю. За те, яким він був по відношенню до мене і в соціумі, за його дипломатичність і тактовність, гумор і легкість.

Такої людини поруч зі мною більше немає. І мені сумно, що з моїм чоловіком мені не так легко і комфортно, він не як мій батько. Я успадкувала все найкраще від батька, але вмираю під гнітом чоловіка, який не виправдав моїх ілюзій. Весь час порівнюю їх, і хочеться плакати.

Related Post

Ми з подругою не змогли поділити хлопця. Завжди вважала, що жіноча дружба – вигадка, поки не зустріла ТанюМи з подругою не змогли поділити хлопця. Завжди вважала, що жіноча дружба – вигадка, поки не зустріла Таню

Вперше перетнулися з Танею в університеті, потім на кількох робочих заходах, так і почалася наша дружба. Дружити стали міцно: ділилися секретами, виручали одна одну багато разів, вона допомагала мені з

Мій чоловік наче не вміє кохати. Замість підтримки він просто холодно обіймає та іноді дарує квітиМій чоловік наче не вміє кохати. Замість підтримки він просто холодно обіймає та іноді дарує квіти

Мені 27 років, одружена 3 роки. Чоловік дуже хороша людина, добрий чуйний, але в останній рік все частіше я думаю, що ми не зможемо зробити щасливими одне одного. Я, людина,