Познайомився з дівчиною, на перше побачення не прийшла, квіти, які їй приготував подарував дівчині, яка продавала каву, на другий день ситуація повторилася… і навіть на третій. Ну з тою “динамщицею” я більше не спілкувався, а ось та бариста тепер моя дружина…

Невдалі побачення і 5 годин очікування…

До 22 років у мене не було дівчини. Жодного разу. Навіть в щічку не цілував ніхто. А 22 роки – це вже не підліток … Тоді я вирішив, що пора б бути активнішим в цьому питанні, та й підгорає у мене вже. Зареєструвався на сайті знайомств і понеслося …

Відразу скажу, що я злегка сором’язливий і мені важко починати розмову. Але якщо є спільні теми,  не розгублюся – завжди знайду, що сказати.

Сподобалася одна дівчина, списалися. Спілкувалися близько тижня. Домовилися про побачення.

День ікс, вечір, я недалеко від кінотеатру стою з букетом тюльпанів. Чекаю. Чекаю годину, другу годину. Прочекав майже 3 години. Йду додому. Квіти у відро для сміття викидати шкода було. Проходжу повз кав’ярні. Купив кави і подарував дівчині квіти. Вона відразу здогадалася, в чому справа. Пригостила мене безкоштовно булочкою, щоб не розкисав.

Повернувся додому. У чаті дівчина дуже вибачалася, написала, що сталося щось дуже важливе і не змогла прийти. Гаразд. Всяке буває. Домовилися зустрітися на наступний день. Я знову стою з букетом квітів. Дами немає годину – другу годину. Я злий, як чорт, знову йду додому. Знову подарував букет квітів дівчині, де каву продають. Нічого купувати не став. Психував.

І знову в чаті вибачення, що не вийшло, затримали в останній момент на роботі і щось там з її цуценятком.

Домовилися зустрітися на третій день. Іду з букетом квітів знову в кінотеатр, але проходжу повз лотка з кавою. Продавщиця – молода дівчина, якій я два дні поспіль дарував квіти. Цього разу з зачіскою, нафарбована. Дивиться на мене в упор, посміхається.

Я мимоволі теж посміхнувся і замість кінотеатру пішов до неї. Відразу подарував квіти. Вона запитала – чи не хочу я навчитися варити смачну каву. Завела в приміщення. Весь вечір ми одне одному розповідали байки зі свого життя, пили каву і сміялися.

Разом вже 4 роки. Рік тому народився син.

До речі, не знаю, чи прийшла та дівчина на побачення в кінотеатр. А на сайт знайомств я більше не заходив.

Author

Recent Posts

Усьому свій термін, і пізні діти – це справді особлива нагорода за терпіння…

Осінь того року видалася довга, задумлива. Листя з беріз уже облетіло, накривши землю строкатою ковдрою,…

7 години ago

– Віро, почекай, я все поясню! Це вона до мене чіплялася, я не хотів…

- Ти мені зраджуєш? - Запитала Віра прямо. Андрій усміхнувся і похитав головою, ніби вона…

10 години ago

– У мене ж навіть солі не вистачить, щоб борщ на всю ораву посолити! – А ми його і не солоний посьорбаємо, – весело відповів Андрій дружині

Андрій із Наталкою, ну прямо одразу добре жити стали. Покохали. Весілля хороше зіграли. І з…

11 години ago

-Ну в тебе і нерви! Як ти її терпиш? Я навіть п’яти хвилин не можу біля неї перебувати!

Дарину Михайлівну у дворі не дуже любили. Характер у неї був різкий, нетерпимий, місцями навіть…

12 години ago