Свекруха у нас зайняла велику суму грошей, вже минули всі терміни повернення боргу, але жодних зрушень немає. Вона вдає, що все нормально, так і має бути.
Сто разів вже сказала чоловіку, щоби він поговорив зі своєю мамою, а він не може. Йому соромно квапити маму з боргом. А сидіти без грошей йому не соромно.
Ми з чоловіком зараз перебуваємо не у кращому фінансовому становищі. Я в декреті, квартира орендована, а зарплата чоловіка не тішить великими сумами.
Доводиться заощаджувати на всьому та вираховувати кожну копійку, щоб вчасно розплачуватися з власником житла та на щось жити. Дитина поки що занадто маленька, і я навіть підробіток собі знайти не можу, вона постійно на руках.
Усіх цих труднощів можна було б уникнути, якби свекруха віддала позичені в нас гроші. Ми припускали, що у декреті буде важко, тож заздалегідь відкладали собі на подушку безпеки.
Про іпотеку вирішили не думати поки що, бо чоловікові довелося одному працювати, і навряд чи ситуація з іпотекою була б кращою, ніж та, що маємо зараз. Але там хоч би була своя квартира. А зараз лише задоволена свекруха.
Працюючи до декрету, ми розраховували, що накопичений “жирок” зможемо нормально розтягнути на весь термін декрету, витрачаючи його потроху. Але це дозволило б хоча б не переживати щоразу “а чи вистачить у нас цього місяця на оплату квартири”.
У накопиченні брали участь ми з чоловіком порівну. Не можна сказати, що це виключно мої чи його гроші. Скарбничка поповнювалася з обох зарплат. А коли до декрету залишалося пів року, до нас із проханням прийшла свекруха. Їй терміново знадобилася у борг велика сума грошей.
Вона давно мучилася із зубами, там у неї проблеми з цим. Ось вирішила кардинально це все вирішити – лікування, видалення, протезування та інше. Робити, звичайно ж, збиралася у платній клініці, де хороші відгуки, але й цінник також вражаючий.
Було б логічніше потихеньку все лікувати та робити в міру фінансових можливостей, але мама чоловіка вперлася. До того ж там якісь бонуси були, якщо одразу робиш усе “під ключ”.
Я спочатку була проти того, щоб позичати свекрусі таку суму. З чого вона її віддаватиме, я гадки не мала.
Але мені було сказано, що десь там свекрусі та її сестрі дісталася у спадок квартира, ось вона зараз у стадії продажу. А як продадуть, то одразу вона свою частку отримає і нам борг віддасть.
На логічне запитання, а чому свекруха просто не може зачекати на продаж квартири та вже тоді вирішувати свої проблеми із зубами, мені розповіли про якісь терміни акції, в які вона може не встигнути вкластися, тоді це коштуватиме ще дорожче.
– Це ж моя мама, ти не довіряєш їй? – дивувався чоловік.
Так, я не довіряла. Тому що дуже мені не хотілося розставатися з великою сумою грошей на невизначений термін “коли продасться квартира”. Але мене запевняли, що до декрету гроші вже точно будуть.
І ось я вже в декреті, нашій дитині йде дев’ятий місяць, а з боку свекрухи немає жодних зрушень. Зуби вона собі зробила, ходить тепер задоволена, сяє голлівудською усмішкою.
І я була б за неї щиро рада, якби кожна її посмішка не нагадувала мені про те, чому ми з чоловіком зараз у такому тяжкому становищі.
Жодних розмов про те, що скоро нам віддадуть борг. Взагалі ніяких розмов про те, що вона нам хоч щось винна. Мені така поведінка видається дивною.
Ти знаєш, що зайняла гроші в сім’ї сина, причому гроші чималі, і ситуація в їхній родині зараз непроста, але ти не робиш нічого, щоб повернути борг чи хоч якось порозумітися.
Я вже неодноразово говорила чоловіку, щоб він поспілкувався з мамою на тему обов’язку. Він у неї питав на тему квартири, як вона там, продається чи ні, і, судячи з відповідей свекрухи, щось усе ніяк. Я вже сумніваюся, що цю квартиру взагалі виставлено на продаж, якщо чесно.
Просила чоловіка серйозно поговорити із мамою на тему обов’язку. Нехай хоч кредит бере, хоч що, але поверне нам законні гроші. А він дивиться на мене розплющеними очима і каже, що це негарно з нашого боку. Мама не має грошей, як би були б – вона нам віддала б борг. А квапити її йому соромно.
– Ну ось як я прийду до неї та скажу “мамо, мене не турбують твої проблеми, віддавай наші гроші”. Ти як собі це взагалі уявляєш? – обурюється він.
Так приблизно й уявляю. Наші проблеми її чомусь не турбують. Живе собі, радіє новій посмішці, до онука іноді заходить. А що батьки цього онука не знають, як їм наступного місяця виживати, її не турбує.
Сказала чоловіку, що у нього два варіанти – або його мама віддає борг, або він влаштовується ще на одну роботу, і мене не хвилює, як він встигатиме. Це його мама, це він вмовив позичити їй грошей.
Йому соромно квапити маму з віддачею боргу. Чому страждати повинні я та наша дитина? Ну як ви вважаєте?
