Правда, пишуть в інтернеті: “Я думав, що мені пощастило, коли я зустрів Тетяну, а виявилося пощастило тим, хто її не зустрів”. Без образ для всіх Тетян, звичайно. Впевнений, що у світі багато хороших Тетян, а ось моя – та сама з інтернету.
Коли ми одружилися, вона була цілком нічого, а потім чомусь зіпсувалася. Ні, термін придатності в неї не закінчився, але в мізках щось явно розкисло, тому що вона вирішила, що через роки сімейного життя може виглядати як хоче.
Зрозуміло, я теж не ходжу по дому в смокінгу, і на вечірніх сукнях для дружини не наполягаю, хай будуть і піжами, і халати, і навіть бігуді на голові, в якомусь сенсі це виглядає навіть мило. Але ж жінка завжди повинна залишатися жінкою або я щось у житті не розумію.
Пам’ятаю наші побачення з Танею до весілля. Я водив її по ресторанах, кафешках і навіть хінкальнях, вмовляв смачно поїсти, вона відмовлялася. Потім таки робила ласку. Але виглядала при цьому просто чудово. Так, навіть тоді вона не була тростинкою, але я цього і не вимагав.
Мені подобаються жінки в тілі, але тільки ті, які доглядають себе, старанно підбирають одяг, вміють користуватися косметикою, роблять манікюр, педикюр, всякі процедури. Це ж просто – бути доглянутою. Не знаю, чому Тетяна вирішила, що їй необов’язково робити це.
Вона за освітою дизайнер, працює вдома з індивідуальними проєктами. Тобто постійно сидить за комп’ютером, навіть у магазин її не витягнути, все їй ніколи та треба то один проєкт закінчити, то інший. Під рукою завжди плюшки та солодкі напої, не дивно, що від такого життя Таня роздобріла до ста кілограмів.
Мені це взагалі не подобається. Але! Починаю говорити їй – не чує, бурчу – сердиться, змушую хоч якось рухатися – психує. Сам купував їй абонементи до спортзалу, вона їх ігнорує. Замовив бігову доріжку, на ній тепер висять речі.
Але я теж кремінь. Почав змушувати Тетяну бігати вранці. На мій подив, вона сперечатися не стала. Навіть купила собі пару костюмів. Місяць щоранку виходила на пробіжку. Схуднути – не схудла, але хоч з місця зрушила, та й то добре.
Якось вранці дивлюся, знову зібралася і пішла, звикла, отже, втягнулася. Ось і добре. Швидко переодягнувся і поспішив за дружиною. Вирішив провести цей ранок з нею, тим більше що день вихідний можна нікуди не поспішати.
Тетяну я побачив майже відразу, тільки вона не бігла, а йшла цілком спокійно. А ось поряд з кав’ярнею прискорилася і пірнула туди. Я за нею. Чую, до неї звертається бариста:
– Доброго дня, Тетяно. Вам як завжди? Мокко та круасани з шоколадом?
Як завжди? Мокко? І круасани з шоколадом? Я просто … ох, як був здивований, збентежений, вражений і приголомшений одночасно. Навіть завмер на місці. І Тетяна завмерла, коли обернулася і побачила мене. А потім усміхнулася, як нічого не сталося:
– Каву будеш? – а сама сідає за столик.
Я сів поруч.
– Ну і де, – питаю, – твоя наступна зупинка? У шашличній? А потім, головне, до пиріжкової добігти, так? Де тут у нас продають найсмачніші пончики?
– Ой, не починай, – Тетяна махнула на мене рукою і приступила до своїх круасанів.
Оце так, спортсменка. Вдома ми таки посварилися. І на всі мої претензії у Тетяни був один доказ: я повинен, просто-таки зобов’язаний любити її такою, якою вона є. Вона доросла особистість, а не ручне звірятко і не рабиня. Мені та моїм бажанням вона підкорятися не збирається.
А якщо я маю якісь претензії, її це не хвилює. І взагалі, вона вже заміжня, а значить, красуватися їй не перед ким. Чудова жіноча логіка.
У мене теж повно недоліків, я не святий і не мрія кожної жінки, але чому ж я не прикриваю все це своєю особистістю?
На всі мої невдоволення Тетяна тільки махає рукою: її все влаштовує. А я не розумію, їй начхати на себе чи все-таки на мене?
