– Останнім часом мій чоловік поводиться дуже дивно: випивши каву, з’їдає фарфорову чашку, залишаючи тільки ручку.
– Дивно, – каже лікар, – адже найсмачніше – це ручка.
Відвідувач у лікаря:
– Лікарю, що мені робити? Приходжу додому – у дружини сторонній чоловік. Я тільки хочу підняти скандал, а дружина каже мені: “Піди на кухню, заспокойся, випий кави”.
І так кожного дня.
Лікар здивовано пожимає плечима:
– Так що ж Ви хочете від мене ?!
– Я просто хотів дізнатися, чи не занадто багато п’ю кави?
– Як? Ви п’єте каву?! – вигукнув молодий лікар, побачивши свого пацієнта. – Це неможливо, тому що для Вас кава – це отрута!
– Але, ймовірно, дуже повільна, тому що я п’ю її вже шістдесят років.
Вам не слід пити міцну каву. Як вип’єте, збуджуєтеся, починаєте нервувати.
– Ви не знаєте доктор, як я нервую, коли мені подають рідку кави.
Дуже модний молодий чоловік звертається до кравця:
– Ви могли б пошити мені костюм кольору кави з киплячим молоком?
– З цукром чи без? – спокійно запитав кравець.
– Офіціант, Ви мені принесли каву або чай?
– А Ви що, не можете розібрати?
– Ні.
– Тоді яка Вам різниця?
У номер готелю стукає офіціант і питає:
– Вибачте, Вам каву в ліжко?
– Краще в чашку, – обережно відповідає гость.
Ревізія на складі:
– А куди подівся вагон розчинної кави?!
– Таки розчинився!
Кожен раз, коли літній професор приходив в буфет,
його дратувало, що всі студенти просять дати їм “один” каву.
Але одного разу він почув: – Мені, будь ласка, одну каву.
Ну, нарешті то, – зітхає професор.
– І одну круасанчик.
Начальник натискає на кнопку і каже секретарці:
– Ірочка, дві кави, будь ласка!
Голос з динаміка:
– Андрію Петровичу, ви можете мене хоча б на вихідних залишити в спокої? Відійдіть від домофона!
– Мені каву з цигаркою!
– Розмішати?
Ранок має бути добрим! Посміхайтеся!