– Ти не тільки мене зрадив! Я подаю на розлучення. Обговорювати тут нічого, – зневажливо кинула вона у відповідь і відвернулася від нього.
– Ну, що я такого зробив?! Я просто втомився, розумієш? Від цієї… рутини, одноманітності! А життя – воно ж одне, і воно дуже коротке! А я не бачив ще нічого, розумієш?!
Його якось різко накрило після тридцятого дня народження. Ось що це за життя?
Нудна робота, будинок, посиденьки з друзями у барі двічі на місяць, поїздки до батьків у відпустці, замість відпочинку на морі.
Вічні прохання дружини:
– Забери Сашка із саду!
– Купи молока!
– Не забудь сплатити інтернет!
– Захопи сміття!
Ні, одружився він з Тетяною шість років тому за коханням, і зараз любив, напевно. Жінкою вона була симпатичною, доброю, спокійною. Сина Сашку він теж любив, займався ним із задоволенням.
Але щодня одне й те саме! Це ж з глузду можна з’їхати! А ще, три місяці тому, не стало його колеги. Не те щоб він сильно страждав через це, але раптом задумався, яке коротке життя. А він ще нічого в ньому не бачив, і з цим треба щось робити.
І тут зателефонувала мама, яка живе з батьком в іншому куточку країни.
– Батько у лікарні, – видихнув Ігор, поклавши слухавку. – Лікарі кажуть, треба якусь опер ацію робити. Я поїду до них, – повідомив він дружині, яка з тривогою спостерігала за його розмовою.
– Звісно, - кивнула Тетяна.
– Гроші, мабуть, знадобляться. У них і накопичень немає, – задумливо простяг Ігор. – Я візьму?
– Звичайно, – знову кивнула дружина.
З батьками чоловіка, яких Тетяна бачила лише кілька разів, у неї були нормальні стосунки.
Ольга Андріївна та Сергій Іванови з появою онука подарували їм однокімнатну квартиру, отриману свекром у спадок від якогось дядька. Причому оформили її у трьох рівних частках на сина, невістку та онука.
Періодично допомагали грошима, порадами та візитами не набридали, а коли подружжя приїжджало до них у гості, зустрічало тепло. Святі люди – її свекри!
Багатими людьми вони не були, але заробляли нормально. Два роки тому допомогли закрити кредит Ігоря, якому раптом спало на думку купити машину.
Нащо вона їм? Дитсадок та школа у сусідньому дворі, на роботу обом дві зупинки. Але ні – чоловік уперся:
– У нормального мужика має бути машина!
І тепер трясся над своєю «Ластівкою» як над найдорожчою коштовністю.
Через цю машину вони досі жили в «однушці» утрьох. Мріяли переїхати в більш просторе житло, але з іпотекою зв’язуватися не хотіли.
Збирали потихеньку, але здоров’я і, можливо, життя Сергія Івановича, безумовно, важливіше!
Ігор зателефонував наступного дня.
– Начебто все гаразд. Щодо опер ації лікарі ще думають.
– Може, Сергія Івановича краще до нас перевезти? Тут і лікарня сучасніша, і лікарі… – запропонувала Тетяна.
– Та ну! Тут теж непогано, оновили все, молоді спеціалісти понаїхали, – заперечив чоловік. – І батько не дуже хоче кудись їхати.
– Гаразд, я Ользі Андріївні зателефоную, пораджусь.
– Тань, не треба дзвонити. Мати нервує, переживає, у палаті батька днює та ночує. Ні до кого їй зараз.
– Як скажеш. Але ти передай їм привіти. Нехай тато твій одужує, мамі – сил і терпіння.
– Добре передам. Дзвонитиму. Затримаюся тут поки що.
Зателефонував чоловік за наступні десять днів лише кілька разів – переважно повідомлення в месенджері надсилав:
– Все нормально. Батько одужує, втручання не потрібне. Поки затримаюся тут, – ну і все таке.
Тетяна вже не переживала, вирішила, що таки зателефонує свекрусі, коли його випишуть, і спокійно займалася своїми справами.
– А ти чого не сказала, люба, що ви на море їздили? – Раптом прилетіло їй повідомлення від подруги Олени.
– Яке море? – Здивувалася вона у відповідь і відразу отримала посилання на сторінку в соцмережі.
Фотографії з відпочинку розмістила якась дівчина. Тетяна насилу згадала, що бачила її на знімках з корпоративу чоловіка.
Тепер же ця Інна красувалася на фоні пляжу – задоволена до неможливості.
– Не Мальдіви, але тепло навіть восени, – звучав напис під одним з фото.
Здебільшого Інна на знімках була одна, але на парі фото поряд із нею красувався… Ігор.
Сказати, що Тетяна здивувалася, – не сказати нічого.
– Ольго Андріївно, привіт! Як там Сергій Іванович? – вона зателефонувала свекрусі.
– Ой, Таню, дякую! Все обійшлося. Вдома вже, вередує ось – ліки приймати не хоче. Ви там як?
У Ігорька на роботі все налагодилося? А то я переживаю – лаяв його начальник за незаплановані відгули. Лише три дні він із нами й зміг побути.
– Все нормально, не переживайте.
Побажавши свекру швидшого одужання, Тетяна задумливо поклала телефон поряд.
Повільно встала і знайшла в таємному місці конверт, де вони зберігали заощадження. На забаганки Ігоря вони не використовували для цього банківську картку: «Шахраїв навколо скільки!»
Тепер у конверті лежали жалюгідні двадцять тисяч. Виходило, що чоловік узяв звідти двісті п’ятдесят тисяч…
Вона не стала йому ні дзвонити, ні писати, а коли чоловік того ж вечора прийшов додому, кілька хвилин його мовчки слухала.
Ігор старанно робив стурбований вигляд, щось розповідав про здоров’я батька, про переживання матері.
– Це ти в лікарні так засмаг? – рівним голосом запитала Тетяна, перервавши його монолог.
Чоловік затнувся на пару секунд.
– Тань, та ти що? Там же ще тепло та сонечко. Ось і засмаг.
– Тобто ти навіть про це не подумав?
– Таню …
– Про що ти ще не подумав? Про те, що ми із Сашком на морі взагалі жодного разу не були? Що ти прогуляв сімейні гроші? Про те, що ти обдурив не тільки мене, а й батьків?
Дружина говорила спокійно, але йому здавалося, що кричала.
– Та ти все не правильно зрозуміла…
– Зайди на сторінку до своєї подружки й подивися сам!Вона все доступно пояснила, точніше, показала.
Ігор судомно почав тикати кнопки на смартфоні, швидко перегорнув щось.
– От недолуга! Я ж сказав – нікому не показувати! – зло видихнув він. – Таню, я тебе прошу, вислухай мене.
– Ти не тільки мене зрадив! Я подаю на розлучення. Обговорювати тут нема чого, – зневажливо кинула вона у відповідь і відвернулася від нього.
– Ну, що я такого зробив?! Я просто втомився, розумієш? Від цієї… рутини, одноманітності! А життя – воно ж одне, і воно дуже коротке! А я не бачив ще нічого, розумієш?!
– І ти вирішив все побачити, зрадивши мене, сина, батьків?
– Ну що ти галасуєш: «Зрадив, зрадив»? Могла б постаратися мене зрозуміти.
– Вибач, не можу!
Того вечора вона більше не стала його слухати – мовчки закрилася в кімнаті з сином, а Ігор абияк переночував на кухні.
Повернутися до розмови чоловікові вдалося лише наступного вечора.
– Я прошу мене пробачити, – з кам’яним обличчям заявив він. – Давай без розлучення обійдемося. Я все виправлю.
– Раніше треба було думати, – Тетяна була непохитна. – Ось коли ти вирішив мені зрадити, витратити купу грошей із цією дівкою на відпочинку, збрехати батькам. Отоді треба було думати!
– Господи! Та мене просто біс поплутав! Не знаю, чорт під руку підштовхнув! Але ж можна зрозуміти та пробачити мені? Дати ще один шанс.
– Ні! Я подаю на розлучення. Зі своїми батьками пояснюйся сам.
Тетяна ніколи не бачила, щоб у людини так різко змінювалося обличчя.
– Ні! – Ігор прямо затрусився. – Не кажи нічого батькам! Батько ще не видужав, у матері серце слабке. І взагалі, ти ж знаєш, які вони у мене суворі та принципові? Вони мені цього не пробачать!
– Це не мої проблеми. А знаєш, мабуть, я сама їм все розповім, – Тетяна із задоволенням спостерігала, як чоловік натурально зблід від страху. – Щоб вони не думали, що їхній синочок ангел, а ось його кинула стерва дружина.
Ігор ще довго її благав, обіцяв усе що завгодно зробити, аби вона його пробачила. Не подавала на розлучення і, не дай боже, не говорила батькам.
– Добре, – сказала вона наступного ранку, змусивши чоловіка радісно стрепенутися, – але при виконанні моїх умов.
– Я готовий!
– Ти даруєш свою частку у квартирі синові та повертаєш на місце двісті п’ятдесят тисяч. Ні, триста. За зраду, дорогий, треба платити.
– Стривай! Ну, подарувати частку я згоден. А гроші, де мені взяти? Ти ж знаєш, що кредит через ті прострочки з машиною мені не дадуть.
– Ключове слово тут – машина, – посміхнулася Тетяна. – Продаси її, і на все тобі вистачить.
– Ні-і-і … Ну, ні! – буквально завив Ігор. – Ти ж знаєш, що «Ластівка» для мене…
– Твої проблеми. Ні, то ні. Будь ласка, з’явися на розлучення. А потім можеш вирушати до своєї пасії назовсім.
Ось що йому робити? Він зовсім не хотів втрачати сім’ю, засмучувати батьків і, можливо, навіть втратити спадок від них. Та й ця недолуга Інка йому була сто років не потрібна!
Довелося погодитися на все. Машину швидко купив приятель, який на неї давно заглядався, із даруванням частки взагалі жодних проблем не виникло.
– Молодець, – похвалила його Тетяна, ретельно перерахувавши гроші й ніжно погладила договір дарування. Але відступила від Ігоря, коли він спробував поцілувати її.
А наступного дня, повернувшись із роботи, він виявив, що у дверях квартири змінено замки, а біля дверей стоять сумки з його речами.
На дзвінки ніхто не відповідав, тільки від дружини надійшло повідомлення:
– Розлучення 28-го числа, не тріпай нам нерви, будь ласка.
– Оце відпочив! – Ошелешено подумав Ігор, дивлячись на купу сумок…
Як вважаєте, слушно вчинила Тетяна? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
