– Мишко, мені вже набридло на всьому економити, – втомлено сказала Катя своєму чоловікові. – Начебто зарплати у нас непогані, але грошей постійно не вистачає.
– Мені здається, нам час урізати допомогу твоїй мамі. Поговори з нею, і скажи, що тепер ти сам розпоряджатимешся своїми грошима.
– Що ти таке вигадала? – обурився Михайло. – Мені буде соромно, якщо я ховатиму від мами зарплату.
– Ми, поки живемо у її будинку, маємо підкорятися її правилам. Вона ж для нас намагається, невже не розумієш?
– Я вже думаю, що орендована квартира нам обійшлася б дешевше. У мене таке почуття, що я сама утримую нас двох, – зітхнула Катя.
Справді, Катя вже пошкодувала, що погодилася переїхати до свекрухи. Адже все починалася цілком багатообіцяюче: Катя з Мишком хотіли накопичити грошей на свій будинок.
На звичайнісінький дерев’яний будиночок, а потім доводити його до ладу своїми руками.
Катя була сільською працьовитою дівчиною, і не боялася жодної роботи. Вони з Мишком розуміли, що накопичити на квартиру дуже складно, а от купити приватний будинок, і поступово робити в ньому ремонт, їм було цілком під силу.
Після весілля молодята хотіли винаймати квартиру, але мати Михайла, Ніна Федорівна, відмовила їх:
– Навіщо вам платити такі гроші чужим людям? Живіть у нас, у батьків. Будинок у нас великий, місця вистачить. А я стежитиму, щоб ви гроші даремно не витрачали.
Катя з Мишком погодилися. Спершу все було нормально: у них була своя кімната, свекруха не навантажувала невістку роботою.
Батько Михайла, Павло Петрович, був дуже спокійною людиною, і практично завжди сидів у своїй кімнаті.
А потім Катя помітила, що майже кожен день у будинку відбуваються скандали через гроші. Ніна Федорівна дуже суворо контролювала бюджет.
Без її відома не можна було витратити жодної копійки. Всю зарплату Павло Петрович покірно віддавав дружині, а потім насилу випрошував пару сотень гривень, щоб сходити у крамницю.
Якщо їх чекала якась велика покупка, то це можна було порівняти зі стихійним лихом.
– Ну все, зараз сидітимемо на хлібі та воді, – нарікала Ніна Федорівна, коли їм потрібно було поміняти бойлер.
– Доведеться такі гроші відвалити! Чому в мене і чоловік, і син такі безрукі? Деякі мужики все можуть самі в будинку полагодити, а вам тільки б нове купувати!
Ще Ніні Федорівні дуже не подобалося, що Катя часто купує дорогі продукти.
– Ти знову купила ковбасу та дві шоколадки? Навіщо? – обурювалась свекруха, заглядаючи в пакети з їжею.
– Ви так ніколи не зберете гроші на будинок! Що то за мода така, всі гроші витрачати на їжу?
– Я ж працюю, і мені хочеться іноді купити щось смачненьке, – виправдовувалася Катя. – Та й Мишко із задоволенням з’їдає все, що я куплю.
– Ех, молодь, нічого ви не розумієте в економії! Замість ковбаси можна картоплі посмажити, і три дні потім їсти.
– Ну, якщо тобі нікуди гроші подіти, то, звичайно, з’їдай ковбасу за один присід. Тільки потім не скаржся, що грошей немає!
Ніна Федорівна часто засуджувала покупки невістки, злилася, і потім ще кілька днів ходила і всім скаржилася на таке марнотратство.
Зазвичай Катя не суперечила свекрусі, і тільки в глибині душі обурювалася, що Мишко віддає зарплату мамі.
А коли Катя знову підіймала цю розмову, то Мишко відповідав так:
– Я завжди віддавав зарплату мамі, ще до весілля з тобою. Вона каже, що збирає мою зарплату, а потім віддасть ці гроші, коли я зберуся купувати житло.
– Мама стежить за платежами, купує продукти й краще знає, як вести бюджет.
Катя, хоч і неохоче, але погоджувалася із чоловіком. Вона розуміла, що живе в чужому будинку, і їй не дуже хотілося порушувати встановлені тут порядки.
Якось Катя вирішила пройтися крамницями. Вона отримала зарплату, і хотіла купити собі якісь обновки.
І тут у вітрині крамниці Катя побачила шикарну сукню: оксамитову, з пишною спідницею та рукавами ліхтариками.
– Яка краса! Мені потрібна ця сукня! – одразу подумала дівчина, і рішуче увійшла.
Щоправда, ціна сукні її трохи збентежила – аж дві тисячі! Звичайно, це було дуже дорого для Каті. Але сукня настільки запала їй у душу, що вона приміряла її.
Сукня сіла чудово, начебто була пошита спеціально для Катерини. “Все, треба брати”, – посміхнулася Катя своєму відображенню в дзеркалі, і пішла на касу.
Задоволена Катя повернулася додому, і одразу похвалилася Михайлу:
– Дивися, яку я красу купила! У такій сукні можна на будь-яке свято прийти! Дорогувато, звичайно, але іноді потрібно себе тішити. Коли ще вбиратися, як не у двадцять п’ять років?
Михайло глянув на етикетку сукні й здивувався:
– Цілих дві тисячі за якусь ганчірку? Катю, ти що? Краще я в піцерію сходив би на ці гроші.
Ніна Федорівна почула, що молодята про щось сперечаються, і пішла дізнатися, в чому справа.
– Мамо, Катя купила сукню за дві тисячі! – поскаржився Мишко. – Не встигла отримати зарплату, і вже все спустила на лахміття. Ось сама подивися.
Мишко простягнув матері сукню, і Ніна Федорівна схопилася за голову:
– Очманіти, цілих дві тисячі! Так я можу цілий місяць їсти за ці гроші! Ти що, себе багатою відчула? Я не терпітиму таке марнотратство у своєму будинку!
– Я ж дуже рідко собі щось купую, – намагалася виправдатись Катя. – Я ж її за свої гроші купила, ні в кого не просила. Навіщо нам лаятися через сукню? Ви ж знаєте, що я й так на всьому заощаджую!
– Так, гарна економія, – неприємно розреготалася свекруха. – Нічого, я тебе навчу розуму. Зараз же підеш назад у крамницю, і здаси сукню назад!
– А то ти надто зухвала стала – ні колу, ні двору, а обновки тобі подавай!
– Так, неси її в крамницю, – сказав Мишко. – Ось коли збудуємо будинок, зробимо в ньому ремонт, тоді й купиш собі, що захочеш.
Катя притиснула до себе сукню і, мало не плачучи, сказала:
– Ні, я не понесу її назад. Мені вона дуже сподобалася, ну як ви не розумієте? Хочете, я на роботі домовлюся і візьму додаткові зміни, щоб відпрацювати ці гроші.
– Значить, не підеш у крамницю? Впевнена? – злісно сказала Ніна Федорівна.
– Ні! Це мої гроші, і моя сукня.
Ніна Федорівна вирвала сукню з рук Каті, і спробувала її порвати. Затріщали нитки, сукня розійшлася по шву, а потім Ніна Федорівна просто її зім’яла і шпурнула на підлогу.
– Що ви робите? – вигукнула Катя, зі сльозами оглядаючи свою зіпсовану сукню.
– Ось буде тобі наука, – посміюючись, сказала Ніна Федорівна. – Наступного разу подумаєш, перш ніж купувати будь-яку нісенітницю.
Свекруха вийшла з кімнати, а Катя так і сиділа з сукнею в руках і плакала. Мишко зрозумів, що мати трохи переборщила, і спробував заспокоїти дружину.
– І чого ти плачеш? Нічого з твоєю сукнею не трапилося, потім зашиєш. Мама просто хоче, щоб ми швидше купили будинок, і хвилюється за кожну гривню.
Катя ще довго переживала після цієї історії, але з Мишком вони таки помирилися. А ось жити разом із Ніною Федорівною далі було неможливо.
Катя почала шукати дешеві будинки, зустрічатися з покупцями, і одного разу з радістю повідомила Мишкові:
– Я знайшла відповідний для нас варіант! Будинок старенький, але цілком міцний. Щоправда, там немає жодних комунікацій, але нічого самі підведемо. Зате хороше місце, і недорого.
Наступного дня Мишко разом із Катею пішли дивитися цей будинок. Його теж все влаштувало. Справа була за малим – забрати у Ніни Федорівни гроші, які щомісяця їй віддавав Мишко.
Але, як тільки син заїкнувся про покупку будинку, Ніна Федорівна відразу почала кричати:
– Про які гроші ти говориш? Хочеш пограбувати свою матір? Так, я брала твою зарплату, але й витрачала її на тебе!
– Скільки ти з’їв продуктів? Скільки електрики витратив? От і рахуй, скільки там грошей лишилося.
Мишко мовчав, а ось Катя не витримала:
– Ніно Федорівно, у вас мала зібратися хороша сума! Мишко вам кілька років віддавав зарплату. Виходить, ви нас обдурили, і ми не зможемо купити будинок?
– А навіщо вам свій будинок? – Здивовано запитала Ніна Федорівна, зовсім не відчуваючи своєї провини.
– Живіть тут, вас ніхто не виганяє. Ви молоді, накопичите потім ще. А я на пенсію скоро виходжу, мені якраз знадобиться допомога від сина.
У Михайла не вистачило духу вимагати гроші в матері. Павло Петрович намагався обдурити дружину, але в нього нічого не вийшло.
А Катя прийняла правильне рішення в цій ситуації – розлучення. Набагато краще розпочати нове життя на самоті, ніж терпіти жадібного чоловіка та шкідливу свекруху…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
