Історія розпочалася банально. Познайомились із ним у ресторані. Тоді була ще заміжня, а він одружений. Спочатку боялася закохатися. Вперше ми піддалися пристрасті за місяць знайомства. При першій зустрічі я відчула те приємне трепетне тремтіння в колінах. Хоч і був він значно старший, мене й досі це не насторожує.
Були короткі зустрічі пізніми вечорами (була рання весна, ночі ставали дедалі теплішими). Потім настало літо, прогулянки велосипедами. Так тривало рік. З часом він вирішив піти від дружини пожити окремо.
Я жодного разу не давала зрозуміти, що хочу його забрати з сім’ї й так далі. Через поспіх я розлучилася з чоловіком, стосунки були далеко не ідеальні, тому що він все подружнє життя був на заробітках (6 років були у шлюбі), потім одне за одним. Я вирішила, що треба припинити все це, тільки втрачали час.
Повернемося до коханця. Йде він від дружини. І як тільки він відчув повноцінну свободу, я дізнаюся про випадковий зв’язок з його знайомою. Відреагувала дуже гостро, погано їла, спала. Все за стандартною версією страждань.
Але однозначно розуміла, що очікувати вірності від людини, яка неодноразово зраджувала своїм дружинам, не варто. Вистачило на тиждень. Потім привітав мене з днем народження і якось слово за слово вибачився. Все повернулося на круги свої.
Тепер зустрічі частіші. Більш відкриті, оскільки стали обидва начебто вільні. Але згодом він став ходити до дружини, з якою й досі в офіційному шлюбі. Пройшло 2 роки з часу, як познайомилися, я бачу, що стосунки не розвиваються.
Тому вирішаю поїхати підкорювати столицю. Походи до дружини стають частішими, адже нудно, за його словами, а там нагодують і приголублять. Приїжджала кожні 2 тижні, спілкувалися телефоном.
Приходить час, знову у мене день народження і я дізнаюся, що він вирішує до неї переїхати, тому що у нього з’являються проблеми зі здоров’ям типу, і вона його доглядатиме. За пів року моїх уявних підкорень столиці набралася боргів (невдалий хабар для вступу на добру посаду).
Вирішаю повернутися, тому що все-таки своє житло, та й дитина сама з бабусею. Але рішуче налаштована, що нашим стосункам кінець і треба жити далі. Тут короткі залицяння одного місцевого жигало, пару зустрічей і розумію, що зовсім не моє.
Але найголовніше, почуття бажання помститися. Для цього я пішла у місцевий наш нічний клуб, там познайомилася із чоловіком. Розумію, що в нього серйозніше ставлення до мене, не одружений і хоче сім’ю. Але при цьому наші зустрічі з коханцем продовжуються, і я щоразу намагаюся поставити крапку.
Розумію головою, що так не можна, але я розлучилася із серйозним чоловіком, і відновила з тим стосунки. Вони стали бурхливішими, насиченими, також він пообіцяв, що будемо разом назавжди. Але насправді не бачу змін як таких.
Знову знаходжу місце зустрічі з серйозним, перепрошую, і повертаюся. І ось все чудово. Навіть роблять пропозицію. Але не тут було, знову влазить коханець і теж дарує обручку, але не з пропозицією, а просто, щоб повернулася. Повертаюся. Розмови, що поїдемо і буде в нас сім’я.
Час іде, ось уже пів року жодних змін. І іноді чекаю, щоб повернувся той, який серйозний. І весь цей час у мене завжди відчуття що щось не так, чекаю на зраду. Я втомилася.
