Вчора додому не прийшов ночувати, а сьогодні і зовсім телефон не бере. Бідкалася моя свекруха, точніше колишня. Вона як бабуся внучки мала повне право на зустрічі з Анічкою. Аня любила дуже бабусю та дідуся. Надто коли вони забирали її з собою на дачу. І мені давали перепочити, і з дитиною час проводили. Не розумію іноді, як в таких батьків такий безтолковий син виріс. Їх син – Рома, мій чоловік, теж колишній.
Ось знайшов якусь чергову фіфу, а та вже просить квартиру продати та до неї переїхати, а гроші буцім-то в бізнес вкласти. Ага, якже, а батьків на вулиці лишити? Адже квартира батьківська, просто на Романа оформлена років зо 5 уже. Це для того робилося, щоб Анічці квартира потім перейшла. Не в цьому навіть суть.
Просить мене свекруха про неможливе. Каже, що зірку з неба для мене дістане, але щоб я розлучила їх. Я спочатку і чути не хотіла, а потім вирішила відігратися по повній.
Почали втілювати задум. Зафотошопили фото, створили липовий акаунт чоловікові в інстаграмі. Він там буцім-то різним дівчатам писав. Ще й таке писав, на що тільки у свекрухи її хворої фантазії вистачило. Далі я зібрала Анічку і поїхала. Заходжу по ваказаній адресі, а там що б ви думали? Гуртожиток. Мій Ромчик в такому смітнику б не став жити. Але ні, добряче ця мадам йому голову заморочила. Заходжу, ось ти де милий.
-Привіт, кажу, а я тебе шукаю. Він сидить перед телевізором в одних свята святих спідньому, а ця його вискочка йому пельмені несе в тарілці з майонезом, дешеві такі, та ще й смердять на всю кімнату. Беру, та з тарілкою в вікно. Аргументовано пояснюю, що Ромі не можна, і що я його потім лікувати не стану.
Показую свідоцтво про шлюб. Про розлучення мовчу. Не вірить. Кажу їй, дорогенька, була б моя воля, я б цього пройдисвіта давно б вже без останніх шкарпеток лишила, та біда – дитина мала, не розлучають.
Що? Ромео не такий? То на тобі, подивися, не пізніше ніж вчора він вночі якійсь дамочці писав, і мені пише. Фото свої скидає. Писав що ти така нічого, але дуже розумна – Не збрехав, кажу.
Вона в шоці, він сидить душиться на дивані від сміху. Комедія вдалася. Добиваю. Кажу в мене вже 4 тиждень вагітності від цього паразита. Він якраз десь місяць назад в командировку їздив, свекруха сказала. Не вірить. Показую відфотошоплені фото. У дівчини починається істерика. Кажу так ось же, дівчинка буде. І даю в руки фото з УЗД дочки.
Кажу, що ж, ходім милий. Вона не відпускає. Він уже і сам би радий, але та піявка вже щось з кредитами і колекторами накрутила. Показую їй підроблені документи де квартира належить доньці. Кажу, навіть як розлучилося, нічого нам ділити. Не спільне майно.
Взялися під ручки, пішли і живемо вже 5 рік разом знову. Але зразу сказала, як надумає зраджувати, то я знаю що в таких випадках робити. Свекрусі дякую.
