Вчора додому не прийшов ночувати, а сьогодні і зовсім телефон не бере. Бідкалася моя свекруха, точніше колишня. Вона як бабуся внучки мала повне право на зустрічі з Анічкою. Аня любила дуже бабусю та дідуся. Надто коли вони забирали її з собою на дачу. І мені давали перепочити, і з дитиною час проводили. Не розумію іноді, як в таких батьків такий безтолковий син виріс. Їх син – Рома, мій чоловік, теж колишній.
Ось знайшов якусь чергову фіфу, а та вже просить квартиру продати та до неї переїхати, а гроші буцім-то в бізнес вкласти. Ага, якже, а батьків на вулиці лишити? Адже квартира батьківська, просто на Романа оформлена років зо 5 уже. Це для того робилося, щоб Анічці квартира потім перейшла. Не в цьому навіть суть.
Просить мене свекруха про неможливе. Каже, що зірку з неба для мене дістане, але щоб я розлучила їх. Я спочатку і чути не хотіла, а потім вирішила відігратися по повній.
Почали втілювати задум. Зафотошопили фото, створили липовий акаунт чоловікові в інстаграмі. Він там буцім-то різним дівчатам писав. Ще й таке писав, на що тільки у свекрухи її хворої фантазії вистачило. Далі я зібрала Анічку і поїхала. Заходжу по ваказаній адресі, а там що б ви думали? Гуртожиток. Мій Ромчик в такому смітнику б не став жити. Але ні, добряче ця мадам йому голову заморочила. Заходжу, ось ти де милий.
-Привіт, кажу, а я тебе шукаю. Він сидить перед телевізором в одних свята святих спідньому, а ця його вискочка йому пельмені несе в тарілці з майонезом, дешеві такі, та ще й смердять на всю кімнату. Беру, та з тарілкою в вікно. Аргументовано пояснюю, що Ромі не можна, і що я його потім лікувати не стану.
Показую свідоцтво про шлюб. Про розлучення мовчу. Не вірить. Кажу їй, дорогенька, була б моя воля, я б цього пройдисвіта давно б вже без останніх шкарпеток лишила, та біда – дитина мала, не розлучають.
Що? Ромео не такий? То на тобі, подивися, не пізніше ніж вчора він вночі якійсь дамочці писав, і мені пише. Фото свої скидає. Писав що ти така нічого, але дуже розумна – Не збрехав, кажу.
Вона в шоці, він сидить душиться на дивані від сміху. Комедія вдалася. Добиваю. Кажу в мене вже 4 тиждень вагітності від цього паразита. Він якраз десь місяць назад в командировку їздив, свекруха сказала. Не вірить. Показую відфотошоплені фото. У дівчини починається істерика. Кажу так ось же, дівчинка буде. І даю в руки фото з УЗД дочки.
Кажу, що ж, ходім милий. Вона не відпускає. Він уже і сам би радий, але та піявка вже щось з кредитами і колекторами накрутила. Показую їй підроблені документи де квартира належить доньці. Кажу, навіть як розлучилося, нічого нам ділити. Не спільне майно.
Взялися під ручки, пішли і живемо вже 5 рік разом знову. Але зразу сказала, як надумає зраджувати, то я знаю що в таких випадках робити. Свекрусі дякую.
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…