Відбулася ця історія років зо два тому, на той момент я ще жила в селі у своєї мами.
Будинки були прості, дерев’яні, суміщені. І був у нас сусід, дядя Ваня звали. Спокійний такий дідок, привітний, усміхнений. Любив вранці рано вставати і робити домашні справи. Аж надто хороша у нас чутність була через стінку. Було чутно, як він встає з ліжка, як ходить по дому.
Якось приїхала до нього дочка зі своїм чоловіком. І ось на наступний день прийшов до нас дядя Ваня і каже, мовляв, мене дочка до себе в місто жити забирає, а ти, Лідусь (мою маму звати так), доглянь за будинком. Ну мама моя каже: “Добре, дядь Вань, придивлюся за будинком”. Посміхнулися одне одному, і він пішов.
Пройшов, напевно, тиждень, а може, і більше після того як дядя Ваня поїхав, і тут почалося незрозуміле.
Була десь третя година ночі, мені чомусь в цей час не спалося, все думала про щось. І тут чую, як за стінкою хтось встає з ліжка (ліжка такі залізні з пружинами), чітко чую дзвін цих пружин і як це щось встає і такими, ніби дитячими, кроками біжить в іншу кімнату.
Мене від цих звуків жах дикий охопив, я не могла поворухнутися. І тут знову чую ці кроки, підходять вони до ліжка, і це щось починає цю ліжко рухати, та так сильно, як ніби там не ліжко залізне рухають, а стілець ганяють по дому.
Адже ліжко залізне і важке, і навіть чоловікові буде не дуже легко її пересунути.
Хвилини півтори стояв цей звук, скрегіт по підлозі від того, що ліжко рухають, потім все стихло. П’ять хвилин я не чула за стінкою у сусіда ні звуку, ні шереху, як раптом знову ці кроки підходять до стіни, пару секунд тиші, і за стінкою падає металевий тазик.
Звук розноситься по всьому будинку. Я від страху і несподіванки зістрибую з ліжка і тікаю в іншу кімнату, починаю будити маму, намагаюся їй пояснити, що у сусіда в будинку хтось є, що хто там ходить, що я чула шум і кроки.
На ранок мама вирішила сходити подивитися, що там сталося. Прийшовши додому, мама сказала, що двері закриті на замок. Замок цілий, не зламаний. Що всі вікна закриті і кватирки теж. Та й сусіди кажуть, що нікого не бачили біля будинку і взагалі поруч з ним.
Але тоді хто був в будинку ??? Може, мені це все здалося? Так думаю, що НІ. Я точно чула кроки і гуркіт, і як хтось бігав.
Потім до нас прийшла сусідка тітка Люба і розповіла, що це може домовик шуміти. Так як дядя Ваня поїхав, а його залишив. Ну і порадила нам сходити до нього додому, поставити там блюдце з молоком і печиво з цукерками.
Ну в цей же день ми сходили туди і зробили все, як радила сусідка.
Пару ночей все було спокійно, але потім знову почалися якісь стуки, геп, але тривало це недовго – пару ночей, – і після цього все стихло.
Більше я не чула подібних звуків. А через пару місяців і зовсім переїхала. До сих пір для мене залишається незрозумілим все, що сталося в ту ніч!
