Тільки не пишіть, що я сама в усьому винна, і без того нудно. Пишу тут, щоб отримати якісь поради, дізнатися думки. У мене є своя квартира, частина грошей вклали батьки, на другу заробила сама.
Зустрічаюся з чоловіком вже більше двох років. Спочатку він жив у квартирі родички, якої не було в місті. Потім зняв житло, запросив мене туди.
Я залишалася у нього, але все-таки в своєму гніздечку мені було затишніше, кожен раз возити туди-сюди речі і на роботу кататися – було незручно. Я запропонувала переїхати до мене, а гроші, зекономлені на зніманні, вкладати в загальні плани.
Хотіла, як краще, а вийшло в результаті – собі в мінус. Він абсолютно розслабився, ніякі гроші на мене витрачати більше не став, навіть з урахуванням економії на квартирі.
Власними руками організувала йому сприятливі умови для життя і роботи, замість більшого завзяття і прагнення розвинула в людині лінь.
Що тепер робити? Якщо попросити з’їхати, то швидше за все буде скандал, чоловік не зрозуміє і затаїть образу, а відносини розривати не хотілося б. Крім цієї ситуації в принципі все нормально, але повагу до чоловіка я поступово втрачаю.
Як повернути мотивацію чоловікові? А то за три роки побачила, як він зледащів, перестав прагнути заробляти більше, немов звісив ніжки і радіє життю. Або мені теж забити – і радіти життю? Але така бездіяльність просто бісить!
