Пустили сестру з дітьми пожити у своїй квартирі: ремонт зіпсований, за комуналку борги, а сестра просто втекла
Жоден добрий вчинок у цьому світі не залишається безкарним, це я вже зрозуміла точно. Ось повелася на мамині вмовляння, пустила до своєї квартири сестру з двома дітьми.
Увійшла, так би мовити, у становище бідної покинутої жінки. Так тепер у мене проблем повні кишені – і ремонт треба повністю переробляти, і борг із комуналки понад тридцять тисяч. А сестра зібрала дітей і просто втекла, трубку не бере.
У нас із Машею, сестрою, різні батьки. Я зʼявилася в другому маминому шлюбі, коли сестрі було років п’ять. Все життя мама і сестра вважали, що мій тато якось негативно ставиться до Маші, на кшталт, він до неї чіпляється, утискає у всьому і любить тільки мене, свою кровну дочку.
Я ніколи такого не помічала. Так само від тата на горіхи діставалося і мені, подарунки нам дарували за однакову ціну. Не було такого, що мені подарували дорогу ляльку, а сестрі шкарпетки.
Але мама з сестрою були іншої думки. Маша все життя у нас бідолашна і сиротинка, адже її тато розчинився на просторах нашої батьківщини.
Ми з сестрою не дружили, чомусь так склалося з самого дитинства. У міру дорослішання ця нелюбов одна до одної тільки посилювалася.
Коли сестра поїхала вступати в інше місто, я була щаслива, що нарешті не доведеться ділити з нею кімнату. Та з того моменту ми до ладу і не бачилися більше.
Тата не стало, коли я закінчувала університет. Тоді було вирішено продати нашу трикімнатну, мамі купити однокімнатну, а гроші, що залишилися, поділити між мною і сестрою.
Так ми зробили. Я свої гроші вклала на перший внесок по іпотеці, що зі своїми зробила сестра, я не знаю.
Нині мені тридцять два роки. У мене є своя квартира, яку я періодично здавала, робота, дитина та чоловік. У чоловіка трикімнатна, в якій ми й живемо, у мене двушка, яку я брала в іпотеку ще до весілля. Ось через мою квартиру й пішов весь конфлікт.
Зазвичай ми мою квартиру здавали. Ну а що вона просто стоятиме і витягуватиме зайві гроші? А так якась, а все-таки копієчка.
Ми із чоловіком нормально заробляємо, але гроші зайвими не бувають, бо ми намагаємося ще й батькам допомагати. В основному моїй мамі, тому що у чоловіка є ще брат і сестра, які допомагають батькам. Моя сестра з мами тільки тягне гроші.
Маша теж побувала двічі заміжня, нажила двох дітей, але жоден з обранців їй аліменти не платить, а пристави все ніяк не можуть їх знайти та закликати до порядку.
Тож сестра постійно займає у мами гроші. То їй за квартиру нема чим платити, то дітям потрібний одяг, то ще щось.
Я спочатку лаялася на маму, що я допомагаю їй, а вона тягне гроші сестрі, яка замість того, щоб іти працювати, ходить по приставах, пише заяви до судів і вибиває якісь копійчані виплати.
Але потім зрозуміла, що мама останнє з себе зніме, але допоможе дочці та онукам. Нехай, гадаю, робить вже, що хоче. Моє сумління буде спокійне, принаймні – за квартиру у мами заплачено, ліки є, одяг є.
Сама я із сестрою як не спілкувалася, так і не збиралася. Але близько року тому вийшло, що в мене з квартири з’їхали мешканці, нових я поки не знайшла, про що мамі розповіла. Вона в мене кліщем вчепилася – пусти пожити сестру з дітьми за комуналку.
– Та їй же так тяжко! Оренда з’їдає стільки грошей, а так вона комунальні платитиме, хоч зможе щось накопичити та на ноги встати, – умовляла мене мама. Я зрештою погодилася.
Питаннями заселення та спілкування із сестрою займалася мама, я не хотіла в це встрявати. Ми з Машею за п’ять хвилин розмови можемо почати собачитись, воно мені треба? Я віддала ключі, розказала умови та отримала від мами запевнення, що вона вже простежить, щоб усе було добре.
Майже рік мама розповідала мені, що все гаразд, сестра платить комуналку, живуть, все здорово. Так би воно й надалі тривало, якби мені не подзвонила сусідка з тієї квартири та не сказала, що ми її заливаємо.
До мами я не додзвонилася, до сестри теж, рвонула зі своїми ключами туди. Я спочатку не звернула увагу, що відбувається у квартирі, там прорвало трубу, треба було терміново вирішувати це питання.
Але потім, коли воду вже перекрили, я озирнулася. Який там був жах! Шпалери розмальовані, на лінолеумі порізи, наче там по залі на ковзанах каталися, в туалеті плитка на підлозі розбита, про стан меблів я мовчу.
Мені потрібно було терміново повернутися на роботу, тож я написала мамі повідомлення, щоб увечері вона з сестрою були вдома, у мене до них розмова. Але через переживання мені надвечір зовсім стало погано і я вже нікуди не поїхала, ледве дісталася дому.
А наступного дня ввечері сестри у квартирі вже не було, як і її речей. Розгром та бардак були, а сестри не було.
Зовсім сумно стало, коли я побачила квитанції за комуналку. Там борг був близько тридцяти тисяч!
Мамі я висловила все, що думаю з приводу сестри, та й сама мама гарна – обіцяла ж наглядати.
– Та нічого особливо страшного не сталося. У квартирі жили діти, це нормально, що вони трохи десь щось зіпсували – намагалася за хищатись мама.
– А борг накопичився, бо Маша мала складні часи. От якби ти спілкувалася з сестрою, ти знала б, як їй важко живеться, але тобі ж начхати.
Справді, це ж я винна, як я сама до цього не здогадалася? Пустила пожити у квартиру за оплату комуналки, хоча, мабуть, мала ще й доплачувати їй за це.
З мамою я тепер не спілкуюсь, я на неї дуже зла. Допомагати їй у мене зараз теж коштів немає – треба закривати борг, робити ремонт та знову здавати квартиру.
Але цього разу вже здавати адекватним людям, а не таким, як моя сестра. А з добрими справами я зав’язала, годі. Вони завжди боком виходять.
