П’ята дружина…

Діна, тільки-но переступивши поріг квартири, уважно подивилася на маму і сказала:

– Мамо, дуже скоро до мене прийде одна людина… Ти приведи себе, будь ласка, в порядок.

– Що? – у мами брови полізли на лоба. – Що це означає?

– Те й означає, – Діна знову оцінювально подивилася на матір. – З головою своєю щось зроби. І халатик інший одягни, – новіший.

– Діно, я тебе не розумію… – сказала мама, але руками все-таки стала автоматично поправляти на голові зачіску. — Хто до тебе зараз прийде?

– Чоловік, – спокійно відповіла дочка.

– З якою метою? – Мати здивувалася ще більше.

– Зі звичайною… – Діна неквапливо підійшла до дзеркала і стала уважно розглядати своє відображення. – Напевно, пропозицію мені робитиме…

– Що? – У мами від слів дочки підігнулися коліна, але вона встояла. – Як, пропозицію? Яку пропозицію?

– Мамо, припини знову ставити дурні питання? Ти що, не знаєш, що означає робити дівчині пропозицію? Мені вже недавно робили пропозицію.

– Діно припини! – з жахом вигукнула мати. – Я тобі ще раз говорю – тобі рано про це думати!

– Мамо, мені вже двадцять один!

– Саме так! Тому я й говорю – рано! Потрібно спочатку тобі подорослішати, а потім виходити заміж. І виходити за дорослого чоловіка. Не за цих твоїх Вадимів, підлітків, які нічого не можуть. Вони ж без освіти та без грошей!

– Мамо, я все знаю, – твердо сказала Діна. – Цього разу буде так, як ти хочеш.

– Що означає, як я хочу? – здивувалася мама. – Скільки йому років? Двадцять? Чи двадцять п’ять? Скільки?

– П’ятдесят, – спокійно відповіла дочка.

– Скільки-скільки? – У мами знову підігнулися коліна.

– П’ятдесят, – повторила Діна. – Я ж говорю, я твій смак знаю. І всі твої слова вивчила напам’ять. Тому я обрала такого чоловіка, який тобі точно сподобається.

– Що ти кажеш, доню? – голос у мами змінився і став зляканим. – Хіба ти для мене вибираєш чоловіка?

– Виходить, що для тебе, – погодилася дочка. – А що тут такого, мамо? Ти ж насправді маєш рацію. Головне, щоб він був цілком зрілим чоловіком. І щоб людиною був хорошою. А він у мене хороший.

– Який же він хороший? – Простогнала мама. – Він же старий!

– Мамо, він не старий, він досвідчений, – Діна задоволено посміхнулася. – Він дуже досвідчений.

– А звідки ти знаєш?

– А ти знаєш, скільки в нього було дружин?

– Скільки?

– Чотири.

– Чотири? – У мами запаморочилося в голові.

– Ага. Чотири. Я буду п’ята дружина. Ось.

– Господи, – мама, таки, не витримала, і знесилено опустилася на стілець. – П’ята дружина… Ти з глузду з’їхала… І головне, ти так спокійно про це говориш…

– А що мені, приховувати? Все одно ти дізнаєшся. Зате в нього є і гроші, і становище, і все, що ти хочеш.

– Та до чого тут я? – слізним голосом спитала мама. – Тобі ж із ним жити, а не мені!

– А чого ти переживаєш? – Діна знизала плечима. – Він цілком нормальний. Маленького зросту, лисий, вгодований.

– І головне, вміє у житті досягати всього, чого захоче. Він мені сказав, що якщо ти будеш чинити опір нашому союзу, то це його ще більше заохотить.

– Уявляю нареченого… – Мама обхопила голову руками. – Впав на мою голову.

– А ще він сказав, що на Фантомаса характером схожий. Але я не знаю, хто це такий.

– Боже… – простогнала мама. – Фантомасу нам не вистачало. Інших наречених, чи що, на світі мало?

– Ну, мамо, ти ж сама винна, – тяжко зітхнула Діна. – Ти ж сама прогнала мого Вадика, коли він прийшов просити в тебе мої руки. А мені заміж хочеться!

– Навіщо? – у безсиллі вигукнула мама. – Ну, навіщо тобі зараз заміж?

– Не знаю, – знизала плечима донька. – Хочеться і все. Може я раніше подорослішала, і нічого вдіяти з собою не можу? Мені хочеться мати свою сім’ю, дітей.

– І Фантомаса під боком, так?! Фантомас – це ж бандит!

– Ну й добре. Стерпиться – злюбиться.

– А Вадика свого, ти що, вже розлюбила? – спитала обережно мама.

– Ні, не розлюбила, – знову сумно зітхнула Діна. – Але, мабуть, Вадик сам мене розлюбив. На тебе образився і розлюбив. А Фантомас – йому ніякі перешкоди не страшні.

Раптом пролунав дзвінок у двері. Мама здригнулася і злякано подивилася на дочку.

– Він?

– Він, – кивнула Діна. – Піду, відчиню.

Дочка пішла до дверей, у передпокої зашаркали чужі ноги, і потім у кімнату з букетом квітів з’явився… молоденький Вадик.

Мама радісно схопилася і, раптом, розкрила свої обійми.

– Вадику! – закричала вона. – Діно, це ж Вадик прийшов! А я тобі казала! Я знала, що він повернеться!

Діна тим часом беззвучно сміялася в передпокої. Їй було навіть не соромно за свою витівку! Зате своєї мети вона досягла…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!