Раніше батько усім забезпечував, а тепер що? Я живу собі на втіху, все в житті маю, а їм не запропонувала допомогу, як тато пішов. І не питаюся, що вони їдять і як за комуналку сплачують. Заяви матері мене розізлили і розсмішили одночасно. Дві жінки 35 та 54 років сидять без роботи і чекають грошей з неба

У 18 років я пішла з батьківського дому, бо не витримувала батьків характер. Почнеио з того, що його спілкування з усіма завжди було зверхнім.

Він ніколи не радився, а лише давав настанови. І прискіпливо слідкував за виконанням. Бажання інших ніколи не брав до уваги.

Скільки себе пам’ятаю – вміла вгадувати настрій батька з перших секунд. Ніколи не могла сказати точно, чи вийду гуляти. Бо якщо настрій в батька буде не дуже, то про це не можна буде й спитати.

Нічого критичного, напевне, в моїй розповіді не побачиш, але я відчувала тиск і нездорову атмосферу у родині завжди. І мій переїзд внікуди подарував мені більше спокою, ніж батьки за все дитинство.

А ось мої сестра та мама відчайдушно не помічали нічого навколо. Навіть коли чарка для батька стала нормою. Навіть коли його агресія пішла через край і він мав не одне затримання за напад на людину на вулиці.

Коли тата не стало, мама і сестра пішли в декількарічний траур. Ридали за ним, сумували, кликали і мене посидіти та й згадати… а що там згадувати-то власне?

Рита усім говорила, що нещодавно втратила батька і дуже страждає через це. Оце вже актриса без Оскару.

Тиждень тому мама подзвонила і попросила мене відмовитися від частки у нашому будинку. Рита знайшла гарну пропозицію обміну будинку на квартиру із доплатою. А їм якраз немає на що жити.

Раніше батько усім забезпечував, а тепер що? Я живу собі на втіху, все в житті маю, а їм не запропонувала допомогу, як тато пішов. І не питаюся, що вони їдять і як за комуналку сплачують.

Заяви матері мене розізлили і розсмішили одночасно. Дві жінки 35 та 54 років сидять без роботи і чекають грошей з неба. Ну добре.

Я від своєї частки відмовлятися не планую. Може і варто було б. Все ж свого часу вони вдвох залишилися поруч батька і спадщина їм належить більше ніж мені. Але я за них боюся. Зараз обміняють, прогуляють ті гроші і далі чекатимуть чудес.

А так, через мене, хтось із них може навіть на роботу піде. Настав час подивитися на життя з дорослої точки зору і взяти на себе відповідальність. Ось така моя думка.

Тепер всі родичі ображені, але то не так важливо. А от мама взагалі шукає якихось нечистих на руку нотаріусів, щоб провернути угоду без моєї згоди. І в цьому я бажаю ій удачі.