Раїса Михайлівна була супротивницею весілля свого сина Романа з Катериною. Її настороженість пояснювалася не тільки підозрою, а й упередженням.
– Сину, навіщо вона тобі? – суворо питала Раїса, свердлячи сина поглядом. – Такі тільки й думають, як квартиру нашу відібрати.
– Мамо, та вона не така! – захищав свою кохану Роман. – Ми кохаємо одне одного.
– Кохання? – пирхнула Раїса. – Їй не ти потрібний, а гроші. Бачить, що ти з заможної родини, ось і вирішила за тебе зачепитися.
– Я давно не хлопчик, мамо, – заперечив Роман, намагаючись залишитися спокійним. – Мені за рік тридцять!
– Ось саме так! – Вигукнула мати. – Пора вже набратися розуму. Дружину треба шукати з нормальної родини, а не цих приїжджих.
Роман, втомившись слухати одне й те саме, мовчки пішов у свою кімнату. Раїса спробувала знайти підтримку у чоловіка, зателефонувавши йому на роботу.
– Гришу, наш син вирішив одружитися з якоюсь пройдисвіткою! – Схвильовано почала вона. – Уявляєш, її цікавить лише наша квартира, та гроші.
– Це його життя, не лізь, – відрізав Григорій. – Мені ніколи, у мене нарада.
Раїса скривджено подивилася на телефон, що відключився.
– Завжди ти зайнятий, а все на мені!
Тоді вона звернулася до Леоніда, друга родини, який знав Романа.
– Леоніде, врятуй! Рома зібрався одружитися з незрозуміло ким. Може, поговориш із ним? Ти ж знаєш, які дівчата нині хитрі!
– Раїсо, заспокойся! – засміявся Леонід. – Катя – чудова дівчина. Він знайшов собі чудову дружину.
– Ти її знаєш? – здивувалася Раїса.
– Звісно, вона працює у мене начальником економічного відділу. Розумна, вихована, працьовита. Її всі шанують.
Раїса була шокована. Леонід ясно дав зрозуміти, що не втручатиметься. Залишившись сама, Раїса всю ніч думала, як бути, і вранці вирішила:
– Романе, я не заважатиму вашому весіллю, але з однією умовою – підпишіть шлюбний договір.
– Мамо! – обурився Роман. – Це ні до чого, Катя не така!
– Це моє останнє прохання, – наполягала Раїса. – І не здумай жити з нею у нашій квартирі. Мені тут командувати чужа жінка не буде!
Катя дізналася про умову матері Романа, коли вони зустрілися для знайомства.
– Для мене це не проблема, – спокійно відповіла вона. – Якщо вам так буде спокійніше, укладімо контракт.
Раїса була задоволена. Її настороженість не пройшла повністю, але тепер вона вважала себе захищеною.
Весілля відбулося у шикарному ресторані. Батьки Романа урочисто вручили молодятам конверт із грошима, побажавши витратити їх з розумом.
Коли черга дійшла до батьків Каті, ті вийшли з порожніми руками, що викликало глумливий погляд Раїси.
– Що з них взяти, – прошепотіла вона чоловікові.
Але батько Каті, Андрій Борисович, з усмішкою дістав невелику коробочку.
– Ми з мамою вирішили подарувати вам квартиру, – сказав він, відкриваючи коробочку з ключами. – А згодом, Катя візьме управління нашим молочним заводом.
Зала завмерла, а потім вибухнула оваціями. Раїса сиділа збентежена, усвідомивши, що її снобізм і упередженість обернулися проти неї самої.
Сім’я Каті виявилася не просто заможною, а набагато заможнішою за них. Вона зрозуміла, що поспішні висновки, та її зарозумілість, зробили її смішною в очах інших.
Їй було ніяково від свого вчинку, але ніколи не пізно його виправити, та повинитися. Що вона і зробила після весілля! Невістка й справді їй дісталася тямуща, та м’яко характерна, за що вона дякувала Богу.
Раїсу тішило, що Катерина зрозуміла її побоювання, стосовно сина, і не ображалася. Це було добрим знаком – значить їхні стосунки обов’язково налагодяться!
Для цього Раїса вирішила зробити все, на що спроможна! А як би ви повелися на місці невістки? Вибачили б недолугу свекруху, чи засудили?
