“Ба, привіт, я спати”.
Ось знаєте, коли кажуть, що пити шкідливо, я взагалі навіть не намагаюся сперечатися. Але пара випадків згадується прямо дуже веселих. Ось розповім один такий випадок.
Справа була на Новий рік. А він, так вже вийшло, в нашому південному місті був дощовим.
Так, так, ніякого вам снігу, взагалі то. Плюс п’ять на вулиці, прохолодно і капає.
Була у нас з другом одна знайома, Саша звали. Зараз вона взагалі в інше місто поїхала, провчилася на лікаря, і все у неї добре.
А тоді вона була набагато більш юною, ніж зараз, і до алкоголю тільки долучалася. Скільки їй саме було років, говорити не буду, щоб ви не подумали, ніби я закликаю з якогось конкретного віку починати гуляти так. Але вона була сильно молодшою за нас.
І ось в якийсь момент Сашенька зрозуміла, що їй дало в голову. Ми вийшли з під’їзду під новорічний дощик. Я і друг мій стояли під навісом, а Саша ходила туди-сюди і репетирувала свій прихід додому.
Репетиція виглядала так. Саша зупинялася, говорила якомога твердіше і впевненіше: «Ба, привіт, я спати» – і йшла по прямій.
Саме так вона планувала, увійшовши, сказати бабусі, а потім ось таким же твердим кроком піти до себе в кімнату, щоб її ніхто не запідозрив.
Приблизно з п’ятнадцятої спроби вона змогла вимовляти фразу «Ба, привіт, я спати» на одному диханні і без запинки.
Вирішивши, що місія виконана, вона попрощалася з нами, ще раз привітала з наступаючим Новим роком і пішла додому. Тим більше що йти було зовсім недалеко.
На наступний день ми дізналися, що Сашу все-таки спалили. А все чому? А все тому, що вона в точності надійшла, як збиралася: прийшла, попередила бабусю, що йде спати, і пішла спати.
І все б нічого, але ось як ця картина виглядала очима бабусі.
Заходить Саша, видає з порога: «Ба, привіт, я спати», починає переможний хід через передпокій, спотикається на – абсолютно! – рівному ламінаті, розтягується в передпокої на повний зріст і таки дійсно засинає.
Загалом, незалежно від того, скільки вам років, знайте міру і тверезо оцінюйте свої сили.
