Річ у тому, що я дружу з хлопцями мало не з першого класу. Ми стільки пройшли разом: і в армії служили, і університет закінчили, і квартиру разом винаймали. От тільки зненацька спіткнулися об гроші. Ми неодноразово працювали найманими співробітниками: хтось менеджером, хтось бухгалтером чи офіціантом. Зрештою, ми дійшли висновку, що хочемо створити власний невеликий бізнес

Попереджали мене мудрі люди: “Не варто працювати з друзями та родичами, не доведе ця ідея до добра”. От тільки мені здавалося, що в нас з Артуром і Стасом все буде інакше.

Річ у тому, що я дружу з хлопцями мало не з першого класу. Ми стільки пройшли разом: і в армії служили, і університет закінчили, і квартиру разом винаймали.

От тільки зненацька спіткнулися об гроші. Ми неодноразово працювали найманими співробітниками: хтось менеджером, хтось бухгалтером чи офіціантом. Зрештою, ми дійшли висновку, що хочемо створити власний невеликий бізнес.

Почати ми вирішили з точки продажу кави та чаю. Ми готували на місці гарячі напої на виніс та закуповували до них бутерброди та круасани. За прилавком ми стояли самі, самі займалися закупівлею кави та сендвічів, а також бухгалтерською звітністю.

Найдивовижніше, що все було добре, поки заклад не давав особливого прибутку. Спочатку ми просто відбивали витрачені кошти. Потім Артур познайомився з дівчиною і вирішив, що може раніше закривати нашу точку, щоб довше погуляти з коханою дівчиною.

Стас подумав, що непогано було б збільшити виторг і став закуповувати (не порадившись із нами) дешевші зерна кави. У результаті кава-машина почала барахлити, а Стас запевняв нас, що всьому виною – вода, а не боби.

Я ж втомився щовечора самотужки зводити дебет із кредитом. Раніше хлопці мені допомагали, а потім вирішили, що я сам справляюся. От тільки окремої зарплати за бухгалтерські проводки мені ніхто не платив.

Проте прибуток ми ділили на три рівні частини. Загалом ми з друзями-партнерами стали лаятися і, зрештою, закрили свою справу. Так, ми встигли трохи заробити, але втратили багаторічну дружбу.

Ми більше не ходимо один до одного в гості та навіть не вітаємо зі святами. На жаль, я надто пізно усвідомив, що не варто змішувати дружбу та бізнес.

Alina

Recent Posts

— За дівчину без роду і приданого, якій пощастило потрапити до нашої родини! — промовила вона, розтягуючи слова та оглядаючи зал тріумфальним поглядом

Аліна стиснула келих міцніше, відчуваючи, як пальці німіють від напруження. Вона повільно підняла погляд на…

6 години ago

Жінки обожнюють рятувати, це їхнє слабке місце. Возила мене клініками, платила. Я навіть не думав, що так легко пройде

Ганна застебнула блузку й схопила теку з документами. Нарада за пів години, вона проспала на…

6 години ago

– А чому тебе якось дивно донька називає – мама Галя. А чому не просто – мама? – Та вона мені не дочка, – засміялася Галя

- Господине! Ви молоко продаєте? Нам ваші сусіди сказали. Віра Іванівна побачила молодого чоловіка, що…

10 години ago

— Оленка, ти пошкодуєш! — верещав Ігор, намагаючись струсити з себе картопляне лушпиння. — Я тобі влаштую!

— Ставай до плити, гості прокинулися і хочуть гарячого! — грубий поштовх у бік вирвав…

11 години ago

Старший син…

Ніна Петрівна добре пам'ятає день, коли їй довелося вирішувати долю чужої дитини. Була середа, чоловік…

11 години ago