Рік тому познайомилася із чоловіком в інтернеті. Не на сайті знайомств, а у водійській групі. Він давав мені корисні поради щодо ремонту автомобіля. Поступово втягнулася у листування, запропонувала зустрітися особисто.
Він спершу написав, що перебуває за кордоном, а потім зізнався, що відбуває термін. Я відразу припинила листування, кілька днів ходила, як у воду опущена. Через кілька днів він написав, що не образився та знав що так буде, побажав мені всього найкращого.
Я прямо розплакалася, що мені так не щастить, адже чоловік реально добрий. Видно, що грамотний, господарський, майстерний і на будь-які теми можна з ним поспілкуватися. Виявилося, що сидить він не за своєї провини. “Добрі” друзі допомогли.
У березні у мене був день народження, і він привітав мене з ним, причому так що я не очікувала. Таке зворушливе, що в мене в душі все перевернулося. Відповіла йому. Знову почали спілкуватися. І закохалася остаточно, тепер тільки про нього й думаю. Сидіти йому залишилося менше ніж рік, наступної весни має звільнитися. Сім’ї в нього немає, лише брат та племінники. У рідне місто він повертатися не хоче, там друзі, з якими не бажає зустрічатися. Домовилися, що він приїде до мене, винайме квартиру, а там видно буде.
Мені, за великим рахунком, втрачати нічого. Мені 41 рік. Чоловіка та дітей немає, живу з мамою, і ось у цьому може бути проблема. Якщо вона дізнається, звідки мій чоловік, зляже з проблемами з серцем, я її знаю. До того ж мама дуже добре розуміється на людях і брехню від неї не приховати. Вона одразу відчуває фальш.
Знаходжуся в постійній напрузі, боюся сказати щось зайве. Ми ще ні дня не жили разом, а я вже вся на нервах. Як далі буде, просто не уявляю.
Поради не прошу, бо знаю, що негативних прикладів стосунків з ув’язненими дуже багато. А мені все одно хочеться вірити, що все буде гаразд, і ця людина – моя доля!
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…
Я дуже рада, що мама зважилася у свої сорок вісім років почати все з чистого…
Моя сестра минулого року отримала цікаву пропозицію щодо роботи та поїхала за контрактом на чотири…
Наша сім'я не скажу, що була дуже багатою, але цілком заможною. Батьки оплатили нам з…
Мій чоловік - Андрій - єдиний "дорогоцінний синочок" Тамари Павлівни. Чи треба говорити, що вона…
Я одружений вже одинадцять років. Коли зустрів Марину свою майбутню дружину, вона була молодою, дев'ятнадцятирічною…