Наша сім’я живе у місті, але в сусідніх селах у батька купа рідні. Тітки, брати, двоюрідні родичі. Якось у нас удома з’явився двоюрідний брат батька, якого ми рідко бачимо. Він попросив грошей у борг. Тоді у нас намічалося весілля сестри.
Батько вибачився та пояснив ситуацію. Його брат був незадоволений, бурчав, мовляв, може, весілля подешевше зіграєте, а то йому терміново потрібно. Батько намагався дізнатися, навіщо, але відповіді не було.
Через два тижні ми вирушили в село за м’ясом на свято. Папа попросив тітку обробити свиню, звичайно ж, сплативши її вартість. Батько запитав у тітки, навіщо знадобилися гроші двоюрідному братику.
Вона сказала, що у них кредит майже на 40 тисяч, а оплату внести не можуть, сидять без роботи. У тітки теж кредити, вони трактор купили кілька років тому, важко, але виплачують.
Не довго думаючи, батько вирішив поїхати до брата і дізнатися про все і, можливо, допомогти, чим зможе. Совість його мучила, що відмовив. Брат того дня був відсутній, поїхав на рибалку із друзями. Батько, поспілкувався з його дружиною, та все розповіла.
Знаєте, на що взяли кредит? На телевізор! Вони у свій старий будиночок купили величезний телевізор за 50 тисяч! Обидва не працюють, син навчається у місті. Спочатку платили з бабиної пенсії, але на щось треба й жити. Під’їли запаси і на платежі перестало вистачати.
Вже кілька місяців тягнуть. Оце ж люди. Розумієте, замість того, щоб шукати роботу, вони дивляться телевізор та по риболовлях роз’їжджають. Хоча знаємо ми, які там «рибалки».
У нас, до речі, є великий телевізор, але вже кілька років до нього не підключена антена замість неї комп’ютер. Втім, це справи не стосується. Просто мені незрозуміло, чому в селі всі такі ліниві?
Ні, є там і роботящі, як тітка, як рідний брат мого батька, хоч і живуть не багато, але кредити беруть на справу. Але є й таке. Звичайно, жити треба в насолоду, життя коротке, але й мозок теж треба підключати, хоч іноді.
