Мені 31 рік. Я заміжня, синові 9 років. У мене є можливість не працювати, і я вже кілька років домогосподарка. Родичі запитують, чому я не працюю.
Кажуть, що потрібно реалізовуватися не тільки в сім’ї, займатися чимось цікавим, будувати кар’єру. Чоловік теж задає схожі питання. Я маю вищу освіту, але я не можу в собі розібратися. Я не хочу ніким працювати! Це буде віднімати багато часу. Вдома мені комфортно. Що робити, змушувати себе? Навіщо? Кому це потрібно?
Марина, 31 рік
Ви справедливо помічаєте: навіщо змушувати себе займатися справою? Здавалося б, все ясно: ви зрозуміли, що вам комфортно вести домашнє господарство, виховувати сина. Але щось в цій ситуації все ж не дає вам спокою. Уявіть, якби оточуючі не брали в облогу вас постійними розпитуваннями, що б ви відчували? Зникли б сумніви?
Дійсно, деяким людям до душі будувати кар’єру, а займатися домашнім господарством здається каторгою. Ви інша, але що змушує сумніватися в собі, вважати, що позиція інших більш значуща і авторитетна, ніж ваша? Пофантазуйте, що могло б дати сили не звертати уваги на питання оточуючих і додало б впевненості.
Що ви відчуваєте, коли чуєте обридлі питання: гнів, образу, нерозуміння або, може, почуття провини? Корисно розібратися, чим саме подобається вам роль домогосподарки, що дарує задоволення, а що напружує. Чи приносить вона самореалізацію або це швидше комфортна обстановка, в якій все звично і знайомо. Не так важливо, чим ви займаєтеся: вихованням дітей, приготуванням вечерь або керуєте компанією, – важливіше, з яким почуттям це робите.
Спробуйте чесно відповісти на питання, чому ви зараз не працюєте. Можливо, домашні клопоти дійсно приносять радість і задоволення, а може, вам страшно спробувати щось нове і потерпіти невдачу. Уявіть, якою ви хочете бачити себе через 5, 10 років, як ви виглядаєте, чим займаєтеся. Чи допомагає поточний спосіб життя стати такою в майбутньому або заважає? Іноді ми помічаємо, що нас зачіпають ті питання оточуючих, щодо яких ми самі не відчуваємо впевненості.
