Заміж я вийшла рано, але моя численна рідня нічого не мала проти, тому що мій майбутній чоловік сподобався їм одразу і головне навіть бабусі, якій важко було догодити. Подруги мені теж всі заздрили, він гарний, товариський, впевнений у собі і старший за мене на п’ять років.
Але дуже скоро я зрозуміла, що Ігор любить подобатися всім і все вирішує сам, вважаючи, що його рішення єдине правильне.
Наприклад, відпустку планує, не порадившись зі мною: замість поїздки на море їдемо на річку там, де він може ходити на рибалку. Якщо я починаю нагадувати, що я хотіла поїхати на море, він дивується і каже, що купатися та засмагати можна і на річці і не обов’язково їхати так далеко, та й дешевше вийде подорож.
Мої інтереси ніколи й ні в чому не враховуються, у свій час чоловік навіть хотів, щоб я одягалася тільки так, як подобається йому, але я відстояла своє право купувати собі одяг самостійно.
З часом я зрозуміла, що мені це вже набридло, і я більше не хочу бути з ним разом, але як розлучитись?Родичі мене не зрозуміють. Може здатися дивним, але ми звикли всі так тісно спілкуватися, що доводилося зважати на їхню думку.
Але далі так жити я не хотіла, і як я і припускала, рідня моє розлучення не схвалила. Особливо бабуся довго не могла зрозуміти, що мене не влаштовувало.
Через два роки я познайомилася з Дімою, він повна протилежність моєму колишньому. Спокійний, уважний, і зовнішністю теж поступається Ігореві, але я відразу зрозуміла, що це та людина, з якою я хочу бути разом. Коли почала ходити з ним у гості по черзі до родичів знайомитись, тому що у нас так заведено, то вони навіть у його присутності показували, що не схвалюють мій вибір.
Діма намагається не помічати такого ставлення, іноді навіть бабусині зауваження зводить до жарту, але я бачу, що йому це все неприємно. Я поки що приховую, що в нас і дата весілля вже призначена. Нервуюся, як вони там поводитимуться і чи всі захочуть прийти.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…