Розбагатілий бідняк назавжди залишиться жлобом. Лише зараз я помічаю, що в мене залишилися колишні звички: губку для миття посуду не викидаю. Потім вона використовується у ванній для чищення кахлю. Економлю гроші на парковці. Економлю гроші навіть на своїх стрижках

До такого висновку я прийшов не відразу. Мої батьки не були багаті: все життя пропрацювали в школі. Ми жили дуже бідно. Мені допомогли “піднятися” батьки дружини. Я одружився тому що закохався, а не через гроші. Ніколи у них не просив грошей, ніколи нічого не канючив. Намагався заробити сам. Мабуть через це і допомогли.

Але лише зараз я помічаю, що в мене залишилися колишні звички: губку для миття посуду не викидаю. Потім вона використовується у ванній для чищення кахлю. Економлю гроші на парковці. Економлю гроші навіть на своїх стрижках. Я розумію, що це копійки, що більше втрачаю через таку “економію” грошей, так як розплачуюсь найчастіше своїм часом: довше кудись йду, більше часу витрачаю на те, що міг би зробити інший.

Я довго не хотів зізнаватися собі: думав, що я економний. Але лише зараз зрозумів, що я не економний, а тупий.

Поділився зі своїми друзями думками, так вони весь вечір згадували свої жлобські витівки. Увечері, звичайно, було забавно: влаштували своєрідне засідання підпільного клубу жлобів, купивши недороге пиво в найближчому магазині.

Мій друг заробляє майже 90 000 грн на місяць, але продовжує жити в квартирі-студії, вартість якої не перевищує і півтора мільйона. Йому навіть не потрібно брати іпотеку! Він може за готівку купити нормальну квартиру, але жлобство, так як нарікає, що тоді виросте комуналка, виростуть відрахування на капітальний ремонт, доведеться наймати покоївку, доведеться, доведеться, доведеться, список можна продовжувати.

Інший друг економить на їжі. Він теж заробляє нормально, але при цьому не купує всілякі хамон і італійську моцарелу, бере білоруський сир і звичайну шинку. Патріот? Жмот? Ймовірно, що все відразу.

А під кінець вечора ми помітили, що зібралися випивати не в кафе або в ресторані, а на квартирі одного з друзів, як і 16 років тому в студентські роки.

Час йде, а звички залишаються. Як ми були ніщебродами, так і залишилися.