Ох, як же Назар не любив ходити з дружиною в магазини – особливо в ті, де треба було міряти одяг. Що тут міряти? Прийшов, подивився, купив. Але дружина думала інакше.
Він сидів на лавці біля приміряльної та важко зітхав. Поруч тулилося ще кілька таких же мучеників. Усі, зі стражданням у погляді, дивилися на шторки примірювальних кабінок і чекали. Зараз вона з’явиться і спитає:
– Ну як?
І спробуй вгадай, що сказати. Хоч би що відповів – все буде погано і неправильно!
Цього разу йому пощастило: лише через сорок хвилин сукня була вибрана. Він відпросився «у вбиральню і подиміти», поки дружина підбирала до обновки «щось дуже важливе».
Коли він повернувся, Оксана вже розраховувалася. Пощастило – подумав він із полегшенням. Цього разу все зайняло лише три години. Дитячий час!
Інші мужики, що продовжували сидіти та чекати, дивилися на нього із заздрістю.
Дружина вийшла, і вони пішли в McDonald’s на першому поверсі, де він нарешті відвів душу. Але й там Оксана не вгамувалася – все допікала його питаннями, чи правильно вона вибрала.
Назар відчайдушно кивав, жуючи, і мукав щось дуже переконливе, роблячи великі очі та намагаючись усміхнутися.
Нарешті вони попрямували на стоянку і поїхали додому. Там Оксана збиралася влаштувати «другу примірювальну сесію». Ну а вдома інша справа: він забереться на диван, увімкне телевізор і буде згідно кивати.
Такими були його плани. Але коли вони увійшли у квартиру і Назар полегшено видихнув, все змінилося.
Роздягнувшись, Оксана поставила пакет із покупками на стіл, зазирнула в нього і закричала. Чоловік кинувся до столу, зазирнув усередину й остовпів. Усередині, зручно вмостившись на новій сукні, лежало маленьке руде кошеня.
– Ее… це що? – спитав Назар. – Ти купила це до сукні?
– Ти збожеволів? – обурилася дружина. – З якого часу в магазинах суконь продають кошенят?
– А я звідки знаю, – відповів він. – Мало що ви там вигадуєте.
– Ви?! – примружилася Оксана.
У повітрі запахло скандалом.
– Гаразд, гаразд, – примирливо сказав чоловік. – Але звідки воно тут узялося?
– Уявлення не маю! Їдьмо назад розбиратися.
День був остаточно зіпсований. Кошеня, що лежало на новій сукні, знизу вгору дивилося на них і муркотіло. Йому все подобалося.
– Може, залишимо?.. – невпевнено припустив Назар.
– Ану, поїхали! – відрізала дружина.
У магазині почалася метушня. Продавчині обурювалися та відмовлялися, дружина наполягала, покупці з цікавістю спостерігали.
З’явилася завідувачка – грізна пані – і спробувала залагодити скандал. Але людей ставало дедалі більше.
І раптом одна з продавчинь, подивившись записи з камери, вигукнула:
– О, Господи! Ось він!
На екрані було видно, як хлопчик років десяти, підійшовши до дружини, дістає з кишені кошеня й опускає його в пакет.
– От дає, – захопився чоловік.
У цей момент одна із продавчинь закричала:
– Я його зловила!
Вона тримала за комір хлопчика, у якого в руці було ще одне кошеня.
– Кличте охорону та поліцію! – Розпорядилася завідувачка. – Я відведу його в кабінет і замкну!
– Відпустіть, будь ласка, – попросив хлопчик. – Я ж нічого не вкрав. Просто хотів кошенят прилаштувати.
– Ти завдав шкоди моєму магазину! – Кричала директорка. – Я повинна повернути гроші за сукню!
Хлопчик заплющив очі від страху, притискаючи кошеня до грудей.
Чоловік розгубився, але втручатися не наважувався. А дружина раптом спокійно, але твердо сказала:
– Дайте дитині спокій!
– Ще чого! – спалахнула завідувачка.
– Не треба ні за що платити, – твердо продовжила дружина. – Я забираю сукню і не висуваю претензій.
– А з цим кошеням що? – не вгамовувалася директорка.
– Ми купимо і другу сукню, – сказала дружина. – І він більше не робитиме так. Справді, малюк?
Хлопчик кивнув головою.
– От і чудово, – сказала дружина. – Що ти стоїш? – обернулася до чоловіка. – Хіба я не маю рації?
– Цілком згоден зі своєю дружиною! – миттю підтримав він.
Покупці зааплодували. Завідувачка, побачивши настрій натовпу, опустила хлопчика на підлогу.
Дружина взяла його за руку і вивела з крамниці. Чоловік пішов за ними, несучи пакет із двома сукнями.
– Навіщо ти це зробив? – Запитала Оксана хлопчика.
– У нас кішка привела. Мама сказала – якщо не прилаштую, викине. Ми живемо втрьох, в однокімнатній. Грошей немає, – відповів він.
Жінка поправила йому куртку:
– Давно їв?
– Вчора ввечері.
– Ходімо.
Вони зайшли в недороге кафе. Хлопчик їв, не розжовуючи. Потім – дитячі магазини. А надвечір їхня машина зупинилася біля старого будинку.
– Ось тут, – показав хлопчик.
Мати й молодша сестричка стояли у дверях, вражені.
– Тільки холодильника немає, – тихо сказала жінка.
– Завтра купимо, – сказав чоловік, не чекаючи погляду дружини.
Маленька дівчинка розбирала покупки з сяйнистими очима. На столі – їжа, за якою діти заснули просто сидячи. Чоловік відніс їх в ліжко.
– У мого чоловіка своя фірма, – сказала дружина. – Він шукає секретарку.
– Але я нічого не вмію, – розгубилася мати.
– Навчитеся, – усміхнулася дружина. – А я допоможу з дітьми.
Коли вони йшли, жінка плакала.
– Не плачте, – сказала Оксана. – Усе буде добре. Тепер у вас інше життя.
В машині вона запитала:
– Зарплату яку даси?
– Яку скажеш, таку і дам, – відповів він, все ще приголомшений.
Вдома згадали про кошенят, що сплять у пакеті із сукнею. Малята сопіли, притулившись одне до одного.
Сукня була мокрою.
– Нічого, – засміялася дружина. – Виперу.
– Дивний день, – сказав Назар, гладячи кошенят.
– Гарний день, – відповіла Оксана. – От бачиш, якби ти не пішов зі мною по сукню, нічого б цього не сталося.
Він глянув на неї й посміхнувся.
– Мабуть, ти маєш рацію.
– Не підлизуйся, – засміялася вона. – Все одно на примірки ходитимеш.
Кошенята спали, сопучи уві сні. Їм снилося, ніби вони лежать на великому м’якому ліжку. Вони прокинулися вночі, обнюхали своїх нових господарів і знову заснули.
То був не сон. Вони справді були вдома. Починалося нове життя, – у всіх!
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки!
