Розлучення було важким – ми з Дмитром один одному нерви пошматували. Але доньку Аліну намагалися вберегти та не втягували в наші сварки. Принаймні мені так здавалося.
Спочатку все було гаразд. Аліна добре поводилася, попереджала, коли залишається у батька. З Дімою ми безпосередньо не спілкувалися, тільки через неї. Рани були ще свіжі. Я вже сподівалася, що так в нас все й буде продовжуватися, але ні.
Через деякий час Аліну наче підмінили. Вона стала дратівливою, різкою, замкненою. Я подумала, що це перехідний вік – їй вже чотирнадцять.
Я намагалася бути терплячою, пам’ятаю, як це, але будь-якому терпінню приходить кінець. Як я не намагалася, але Аліна виходила з-під контролю і я не одразу пов’язала зміни у її поведінці з поїздками до батька.
Потім я помітила, що від нього вона приїжджає особливо збуджена. Звичайно, я подумала, що колишній налаштовує Аліну проти мене. Від нього можна було це очікувати, просто зі шкідливості та агресії. Можливо, вирішив відігратися за розлучення та нескінченні сварки.
Ходити навкруги я не звикла, тому порушила наш з Дімою негласний договір про мовчання і зателефонувала, щоб з’ясувати все. Але слухавку взяв не він.
– Алло?
Голос був молодий та жіночий. Не треба бути генієм, щоб здогадатися, в чому тут річ.
– Покличте Діму до телефону.
Так, я намагалася бути ввічливою, хоча сама трохи розлютилася.
– А це хто? – Невинно поцікавилася дівчина по той бік.
– Олена, колишня дружина. Дайте йому слухавку.
Дівчина мовчала, і я навіть подумала, що вона скинула дзвінок, але потім знову пролунав її голос:
– Ой, знаєте, зараз незручно. Діма зайнятий. Що йому передати? – і все таким, знаєте, гидким голоском.
Їй-богу, захотілося їй тріснути.
– Передайте, що мені треба поговорити про нашу спільну дочку, – не стримавши роздратування, сказала я і кинула слухавку.
У мене всередині все кипіло від злості. Звичайно, я пам’ятала, що ми розлучені, але все одно відчувала себе зрадженою. А ще щиро не розуміла, чому Аліна промовчала про нову подружку батька.
Того ж вечора я вирішила влаштувати обережний допит. Я не збиралася тиснути на дочку, але тільки одне питання про нові відносини тата змусили Аліну рознервуватись:
– А тобі яка різниця? Ви ж розлучилися.
– Не смій мені грубити, – відразу завелася я, але на дочку такі фрази вже давно не діяли. – Відповідай, чи є в нього хтось?
– Ну, є, – відповіла Аліна і подивилася на мене нахабно. – І краще за тебе!
Такого я не могла стерпіти – відправила її до кімнати та посадила на домашній арешт. Жодних розваг, жодних поїздок до батька. Теж мені, суддя, краще чи гірше! Розкричалася, розпереживалася.
Через стіну чула, як Аліна розплакалася. Та я й сама поплакала – так прикро стало за себе. Почути таке від рідної дочки я не чекала.
Наступного дня поїхала прямо до Діми на роботу, щоб телефоном знову не нарватися на цю подружку. Він зустрів мене похмуро, але таки вислухав.
– Ти робиш з мухи слона, у неї такий вік, – відмахнувся він, але мене така відповідь не влаштувала.
– Я свою дочку знаю, що з нею щось відбувається. Може, твоя подруга їй що наговорила?
– А, я зрозумів, ти із ревнощів просто, – і так глянув на мене, наче я одразу повинна була розчервонітися і зізнатися.
Може, я вчора вдень і ревнувала небагато, але тепер хотіла повернути хороше ставлення доньки, дізнатися, хто і що їй нашіптує, поки я не чую.
– Дімо, я за дочку переживаю. За нашу спільну, між іншим. Зроби хоч якісь заходи. І не налаштовуй її проти мене!
– Робити мені більше нічого, – розлютився він. – Загалом, це ти заборонила Аліні до мене приїжджати. Хто ще налаштовує!
Розмова вилилася у сварку, тож додому я приїхала у поганому настрої. Не втрималася і залізла на сторінку до колишнього, подивитися, що там за молоденьке дівчисько в нього.
Побачила пару фотографій – не така вже й молоденька, вже зі зморшками. Христина. Вся така гламурна на фото, відразу видно – не працює три через два, а собою коханою займається. У Діми кошти дозволяють, що сказати.
Аліна повернулася зі школи та зачинилась у кімнаті, навіть не привіталася. Ні, щось таки сталося. І тепер я була майже впевнена, що ця Христина щось про мене наплела. Або Діма, з її подачі. Інакше й не могло бути.
Тижневий домашній арешт Аліни добігав кінця, вона й не заїкалася про скорочення терміну. Та ми з нею майже не розмовляли, на контакт вона не йшла. А тут заходить на кухню – я обід готувала – і так різко заявляє:
– Я до тата сьогодні поїду.
-Та невже? – Не втрималася я від уїдливості. – І з чого ти це взяла?
– Ми на перегони збиралися, він квитки ще минулого тижня купив. Ти не можеш заборонити мені!
– Ось як? – Не на жарт розлютилася я. – Я все можу. І забороняю. Бо я – твоя мати!
– Ти не мати, ти відьма! – вигукнула Аліна і раптом розплакалася.
Я, чесно кажучи, очманіла. Це ще з чого? А Аліну прям трясло, довелося заспокоювати. Спочатку вона відбивалася, але потім усе-таки сіла і крізь схлип все розповіла.
Виявляється, Христина і справді багато цікавого про мене розповіла. Такого, що я б у житті не вигадала. Вона Аліні «по секрету» розповіла, що я, виявляється відьма. Приворожила Діму, хотіла його на собі одружити, а потім потихеньку зі світу зжити, щоб усі його гроші мені дісталися.
Але Діма чинив опір, і все завдяки Христині. Як виявилось, вони зустрічалися вже довго на момент нашого розлучення. Я про це не знала. Боляче кольнуло, але я витримала. Тим більше в мене тепер були важливіші турботи.
І що діялося в голові цієї Христини, що вона таке вигадала? І вирішила дочці моїй це вселити! І Алінка, теж дурна. Хіба можна такому вірити? Вона проплакалася і заспокоїлася, а я не знала, чи плакати, чи сміятися.
Вірила в цю історію сама Христина або зі шкідливості таку маячню вигадала, але тільки я Аліну до батька більше не пускаю. Та вона якось не рветься. Поплакала, поспала, і ніби з неї вся дурня і вивітрилася.
Нехай Діма насамперед адекватну подружку знайде, а вже потім бачитиметься з дочкою. Не вистачало мені, щоб Аліні такою маячною мізки забивали.
