Розвернулася і пішла, кинула Наті щось про те, що приходь, Віктор теж буде радий

В хаті пахло їжею. Завтра вже мало бути весілля, мати з сестрами та тіткою були заклопотані на кухні, а Вітя бігав з кутка в куток, не знаючи куди себе подіти.

-Іди хоч в льох сходи, сказала мама, безголовий, біжи, принеси банки та олію. Віктор вийшов, підпалив цебака, пройшовши повз сусідського паркана уважно зазирнув в вікно, там розчісувалася Наталя, колишня дівчина і сусідка Вітьки.

Так йому млосно, так самотньо стало, адже як з нею було добре. Дівка вона звісно гуляща, і по суті нареченій, Вірі і близько мізинця не варта, але ж минуле завжди дає про себе знати.

Пстукав в вікно, витягнув з букета для нареченої квітку, таких ніде не було і подарував Наті. Та хотіла вийти, казала що давай, втечемо та й по тому. Віктор вирішив твердо, що не має права, він то вже одружений.

Але якась сила потягнула його в цей будинок. Мати тільки побачила як він прошмигнув в хату до сусідки. Вона накинула хустку, взяла банку з синькою і пішла. 

Постукала в шибку, але всі були зайняті, тому зайшла сама, Ната якраз прийнялася роздягатися. Мама Віктора зойкнула і махнула ту всю банку на Нату. Віктора ледь зачепило. Наталя сіла плакати, а Вітя поплентався додому за мамою. Вона беззвучно зайшла в хату, наче і не було нічого.

-Мамо, кричи, не мовчи, сварися, тільки нічого Вірі не кажи. Але ж ти скажеш, Віра ж тобі не до душі була, все, плакало моє весілля.

Мама покачала головою і пішла далі крутити налисники. Віктор не спав цілу ніч. А вранці вирішив признатися у всьому Вірі, щоб в шлюб уже без секретів. Мати спинила його, і сказала, що ніхто ніколи не дізнається, але треба мовчати, бо нічого і не було, а ще сказала, що якщо дізнається що ще хоч раз таке вчинив, то мало не здасться.

А Віра зранку і так все зрозуміла, побачивши синій палець Віті, вона заходила до подруги покликати, бо та довго не йшла, але побачила синє обличчя, а на столі стояла та сама квітка з букету.

Розвернулася і пішла, кинула Наті щось про те, що приходь, Віктор теж буде радий. Про Нату більше ніхто і не згадував.

Віра тихенько підійшла до вже свого чолвіка і заявила, що було, те пройшло, лишилося там, але якщо він наважиться десь загуляти тепер, то вона зробить його життя нестерпним.