– Сергію, синку, привіт. – Олександра дзвонити не стала, сама прийшла, значить, щось важливе.
Ірина вийшла з кухні привітатись.
– Ірочко, привіт, чайник вмикай, я пиріг принесла.
За столом Олександра почала розмову.
– Сестра моя захворіла, безплатну чергу чекати довго, вона там велика, а от платно можна зробити швидко.
– Чим захворіла? Щось серйозне?
– Не важливо чим, вона просила не говорити, але справа дуже серйозна. Потрібні гроші.
– Хто збирає? У нас є, але зовсім небагато. Іпотека у сина, ми йому допомагаємо.
– Знаю про ваші іпотеки, але зараз від грошей залежить життя моєї сестри. Ваші трохи зовсім не влаштують.
– Значить, треба попросити в інших родичів. У вас ще два брати є.
– Що з них взяти. Немає нічого. А ми із сестрою дуже близькі.
– Щось я цього не помічав, мамо. Тітка Маша навіть на свята не приїжджає, хоча живе за годину їзди від тебе.
– А в неї господарство! Як вона покине свій город, худобу? А ось тепер все доведеться кинути. Худобу всю продала вже, але грошей не вистачає. Уся надія на вас.
– А як же діти тітки Маші?
– Ой, діти… Один не просихає, другий на зв’язок не виходить. Виїхав і забув.
Сергій знав про двоюрідних братів, то була правда. Один не просихав у селі, другий у місті. Тітку Марію було шкода. Все життя в селі, а тепер ще й хворіє. У дитинстві Сергій часто до неї їздив, а потім доросле життя закружляло, закрутилося.
– Уся надія на вас, – повторила Олександра.
– Мамо, але в нас небагато, ми синові допомагаємо. Іра може пост викласти в інтернеті, але там потрібні підтвердження, просто так ніхто не дасть грошей. Можна звернутися до благодійних фондів.
– Ні! Не хоче Марія такого розголосу. Хіба нема рідні у нас? Є! Потрібно допомогти, розмову затягувати не буду. У вас є будинок, стоїть без діла, його давно настав час продати.
– Який будинок?
– Сергію, не роби таке обличчя. Будинок батьків Ірини. Він же дістався вам. Стоїть, гниє, а там ще й ділянка. За п’ять років він сильно впав у ціні, а далі зволікати не можна.
– Позбутися час його, і цими грошима добру справу зробити. Зараз весна, дачники куплять, ціну можна і не завищувати, там тільки ділянка цінність має. Треба поспішити, я вам і покупця знайшла. Там тільки ділянка потрібна, а будинок під знесення.
– Покупець не бачив будинок та ділянку?
– Ні. Йому це необов’язково. Він скуповує ділянки, будує елітні будинки та продає.
– Ось у чому річ. Елітний будинок, значить. Справа хороша.
– Ви згодні?
– Ірино, ми згодні? – Запитав Сергій.
– Що я маю відповісти? – розгубилася Ірина.
– Дати згоду. Я можу й сама все продати, – сказала їй свекруха.
– Мамо, ти спізнилася. Будинка давно немає, ділянки також немає. Він давно проданий, у ціні не втратив.
– А де гроші?
– Мамо, це наша справа. Ми їх давно витратили.
– Куди? Чому нічого не сказали? Як ви могли? Я б перед вами зараз і не стояла, якби знала.
Олександра пішла, не зважаючи на пропозиції допомоги через фонди.
***
– Іра, не хочеш скласти мені компанію. Я хочу відвідати тітку. Я у дитинстві до неї їздив, мати відправляла, а зараз, виходить, забув її. Усе й дізнаємося. Жаль її, вона добра.
Сергій та Ірина поїхали. Машина зупинилася біля воріт. Сергій звично відчинив хвіртку. З-за будинку лунав звук тримера, пахло свіжоскошеною травою.
Загавкав собака. Закричав сусідський півень через паркан. Тример заглух, тітка Маша з’явилася з-за будинку.
– Племінник приїхав! Як давно я тебе не бачила. Проходьте, гості дорогі. Зараз чай пити будемо, тільки зачекайте трохи, змию траву, а потім і поговоримо.
– Ірино, вмикай чайник, пироги вже на столі. Мені сьогодні сон наснився, чоловік покійний велів гостей чекати. А в нас завжди до гостей пироги пекли. Ось як буває. З раннього ранку пекла, а гості ось вони.
Сергій з Іриною переглянулися, тітка Марія не була схожа на невеліковно хвору. Пироги, в будинку чистота, у дворі порядок.
– Їжте, все своє, домашнє. Мед лише у сусідів купила. А молочко свіже, ранкове. Ти, Сергію, дуже любив козяче молоко. Пий.
– Я вам і сметани дам, як масло, густа. Яка я рада вам. Мої зовсім не приїжджають, обидва тепер у місті живуть, а матір забули. У них інший інтерес. Усі мене забули. А мати як?
Сергій з Іриною знову переглянулись.
– Все добре.
– Давно її не бачила, вона все зайнята, все з онуками, ніколи їй. Сестра твоя трьох на неї звалила, вам допомагає. Усі гроші йдуть. А ваші дітки як?
– Наші нормально, син одружений, донька на останньому курсі. А в тебе як справи, тітко, як здоров’я?
– А сам не бачиш? Живу, дихаю, видно так треба. Віку одна доживатиму.
– Не хворієш?
– А коли мені хворіти? Дві кози, кури, собака, город, теплиці. Одній трохи й треба, але сидіти не можу. Дачникам молоко продаю, овочі. А навіщо ви приїхали?
– Грошей позичити, чи так щось узяти? Бо Олександра позичала, а віддавати забувала. Справи сімейні. Я припинила давати їй. Самій ремонт потрібен у будинку. Вона образилась, давно вже не приїжджає.
Сергій та Ірина знову переглянулися.
– Що відбувається? Вам також щось треба? Я вгадала? Тітка у тебе, Сергію, одна. Говори прямо. Гроші? Заповіт?
– Нічого не треба. Точніше треба. Ми приїхали допомогти тобі. Зберемо гроші на оперативне втручання, тільки потрібні документи.
– Що? Кому потрібне втручання? Мені?
– Так. Мама так сказала.
– Я її вже рік не бачила, навіть більше. Що ви все переглядаєтесь? Розповідайте. Я не хворію, втручання не потрібне.
***
Марія була трохи засмучена. Сестра наговорила, та виявляється, ще й її обманювала.
– Не чекала від неї. Сини зникли. Усі мене обдурили та кинули. Ви мені очі розплющили, але зовсім не весело від цього.
– Вас теж обдурили, тільки обман ще не виконаний, якщо можна так сказати. Ви ж не дали грошей. І не давайте. Хотіли допомогти мені, а розкрилася правда.
– А ремонт де потрібен?
– Зовсім небагато, – ґанок і лазню. У мене все куплено, тільки потрібні робочі руки. Там і справи небагато, я б і сама впоралася.
– Я зроблю.
– Дякую.
Сергій з Іриною поїхали пізно увечері. Тітка Марія зібрала їм домашні продукти: молоко, сметану, яйця, трохи овочів.
– Дякую, але ж ми не за цим приїхали.
– За цим! Допомогли мені, і турбуєтеся. Ви приїжджайте, якщо, звісно, не важко.
– Не важко. Приїдемо. Дякую за запрошення.
***
Мати зателефонувала Сергію за три дні.
– Я все вигадала. З будинком ви звичайно поквапилися, зараз він був би до речі, але нічого не повернеш. Треба взяти кредит, мені не дадуть, у мене вже є, а от ви можете. Я сама всі гроші Марії передам. Треба поспішати.
– Ти добре, мамо, вигадала. Сестру свою обдурила, нас спробувала, а навіщо?
– Що ти таке кажеш? Ти матір звинувачуєш в обмані?
– Це ж так і є! Знову моїй сестричці гроші потрібні? Усіх обдурила? Не думав, що ти так зробиш. Все для доньки коханої! А страждати від цього мають усі, включаючи сина та сестру?
– Сам би ти не погодився сестрі грошей дати, а їй дуже треба! – Репетувала мати, зрозумівши, що її геніальний план розкрили.
– Гарна схема, мамо, але занадто зухвала! Мені дуже сумно визнавати, що совісті у тебе немає зовсім, зате нахабства з надлишком! Не дзвони мені більше, – усі питання до улюбленої доньки! – Сказав Сергій і скинув дзвінок…
Що ви скажете про вчинок матері? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
