– Сам би ти не погодився сестрі грошей дати, а їй дуже треба! – Репетувала мати, зрозумівши, що її геніальний план розкрили

– Сергію, синку, привіт. – Олександра дзвонити не стала, сама прийшла, значить, щось важливе.

Ірина вийшла з кухні привітатись.

– Ірочко, привіт, чайник вмикай, я пиріг принесла.

За столом Олександра почала розмову.

– Сестра моя захворіла, безплатну чергу чекати довго, вона там велика, а от платно можна зробити швидко.

– Чим захворіла? Щось серйозне?

– Не важливо чим, вона просила не говорити, але справа дуже серйозна. Потрібні гроші.

– Хто збирає? У нас є, але зовсім небагато. Іпотека у сина, ми йому допомагаємо.

– Знаю про ваші іпотеки, але зараз від грошей залежить життя моєї сестри. Ваші трохи зовсім не влаштують.

– Значить, треба попросити в інших родичів. У вас ще два брати є.

– Що з них взяти. Немає нічого. А ми із сестрою дуже близькі.

– Щось я цього не помічав, мамо. Тітка Маша навіть на свята не приїжджає, хоча живе за годину їзди від тебе.

– А в неї господарство! Як вона покине свій город, худобу? А ось тепер все доведеться кинути. Худобу всю продала вже, але грошей не вистачає. Уся надія на вас.

– А як же діти тітки Маші?

– Ой, діти… Один не просихає, другий на зв’язок не виходить. Виїхав і забув.

Сергій знав про двоюрідних братів, то була правда. Один не просихав у селі, другий у місті. Тітку Марію було шкода. Все життя в селі, а тепер ще й хворіє. У дитинстві Сергій часто до неї їздив, а потім доросле життя закружляло, закрутилося.

– Уся надія на вас, – повторила Олександра.

– Мамо, але в нас небагато, ми синові допомагаємо. Іра може пост викласти в інтернеті, але там потрібні підтвердження, просто так ніхто не дасть грошей. Можна звернутися до благодійних фондів.

– Ні! Не хоче Марія такого розголосу. Хіба нема рідні у нас? Є! Потрібно допомогти, розмову затягувати не буду. У вас є будинок, стоїть без діла, його давно настав час продати.

– Який будинок?

– Сергію, не роби таке обличчя. Будинок батьків Ірини. Він же дістався вам. Стоїть, гниє, а там ще й ділянка. За п’ять років він сильно впав у ціні, а далі зволікати не можна.

– Позбутися час його, і цими грошима добру справу зробити. Зараз весна, дачники куплять, ціну можна і не завищувати, там тільки ділянка цінність має. Треба поспішити, я вам і покупця знайшла. Там тільки ділянка потрібна, а будинок під знесення.

– Покупець не бачив будинок та ділянку?

– Ні. Йому це необов’язково. Він скуповує ділянки, будує елітні будинки та продає.

– Ось у чому річ. Елітний будинок, значить. Справа хороша.

– Ви згодні?

– Ірино, ми згодні? – Запитав Сергій.

– Що я маю відповісти? – розгубилася Ірина.

– Дати згоду. Я можу й сама все продати, – сказала їй свекруха.

– Мамо, ти спізнилася. Будинка давно немає, ділянки також немає. Він давно проданий, у ціні не втратив.

– А де гроші?

– Мамо, це наша справа. Ми їх давно витратили.

– Куди? Чому нічого не сказали? Як ви могли? Я б перед вами зараз і не стояла, якби знала.

Олександра пішла, не зважаючи на пропозиції допомоги через фонди.

***

– Іра, не хочеш скласти мені компанію. Я хочу відвідати тітку. Я у дитинстві до неї їздив, мати відправляла, а зараз, виходить, забув її. Усе й дізнаємося. Жаль її, вона добра.

Сергій та Ірина поїхали. Машина зупинилася біля воріт. Сергій звично відчинив хвіртку. З-за будинку лунав звук тримера, пахло свіжоскошеною травою.

Загавкав собака. Закричав сусідський півень через паркан. Тример заглух, тітка Маша з’явилася з-за будинку.

– Племінник приїхав! Як давно я тебе не бачила. Проходьте, гості дорогі. Зараз чай пити будемо, тільки зачекайте трохи, змию траву, а потім і поговоримо.

– Ірино, вмикай чайник, пироги вже на столі. Мені сьогодні сон наснився, чоловік покійний велів гостей чекати. А в нас завжди до гостей пироги пекли. Ось як буває. З раннього ранку пекла, а гості ось вони.

Сергій з Іриною переглянулися, тітка Марія не була схожа на невеліковно хвору. Пироги, в будинку чистота, у дворі порядок.

– Їжте, все своє, домашнє. Мед лише у сусідів купила. А молочко свіже, ранкове. Ти, Сергію, дуже любив козяче молоко. Пий.

– Я вам і сметани дам, як масло, густа. Яка я рада вам. Мої зовсім не приїжджають, обидва тепер у місті живуть, а матір забули. У них інший інтерес. Усі мене забули. А мати як?

Сергій з Іриною знову переглянулись.

– Все добре.

– Давно її не бачила, вона все зайнята, все з онуками, ніколи їй. Сестра твоя трьох на неї звалила, вам допомагає. Усі гроші йдуть. А ваші дітки як?

– Наші нормально, син одружений, донька на останньому курсі. А в тебе як справи, тітко, як здоров’я?

– А сам не бачиш? Живу, дихаю, видно так треба. Віку одна доживатиму.

– Не хворієш?

– А коли мені хворіти? Дві кози, кури, собака, город, теплиці. Одній трохи й треба, але сидіти не можу. Дачникам молоко продаю, овочі. А навіщо ви приїхали?

– Грошей позичити, чи так щось узяти? Бо Олександра позичала, а віддавати забувала. Справи сімейні. Я припинила давати їй. Самій ремонт потрібен у будинку. Вона образилась, давно вже не приїжджає.

Сергій та Ірина знову переглянулися.

– Що відбувається? Вам також щось треба? Я вгадала? Тітка у тебе, Сергію, одна. Говори прямо. Гроші? Заповіт?

– Нічого не треба. Точніше треба. Ми приїхали допомогти тобі. Зберемо гроші на оперативне втручання, тільки потрібні документи.

– Що? Кому потрібне втручання? Мені?

– Так. Мама так сказала.

– Я її вже рік не бачила, навіть більше. Що ви все переглядаєтесь? Розповідайте. Я не хворію, втручання не потрібне.

***

Марія була трохи засмучена. Сестра наговорила, та виявляється, ще й її обманювала.

– Не чекала від неї. Сини зникли. Усі мене обдурили та кинули. Ви мені очі розплющили, але зовсім не весело від цього.

– Вас теж обдурили, тільки обман ще не виконаний, якщо можна так сказати. Ви ж не дали грошей. І не давайте. Хотіли допомогти мені, а розкрилася правда.

– А ремонт де потрібен?

– Зовсім небагато, – ґанок і лазню. У мене все куплено, тільки потрібні робочі руки. Там і справи небагато, я б і сама впоралася.

– Я зроблю.

– Дякую.

Сергій з Іриною поїхали пізно увечері. Тітка Марія зібрала їм домашні продукти: молоко, сметану, яйця, трохи овочів.

– Дякую, але ж ми не за цим приїхали.

– За цим! Допомогли мені, і турбуєтеся. Ви приїжджайте, якщо, звісно, ​​не важко.

– Не важко. Приїдемо. Дякую за запрошення.

***

Мати зателефонувала Сергію за три дні.

– Я все вигадала. З будинком ви звичайно поквапилися, зараз він був би до речі, але нічого не повернеш. Треба взяти кредит, мені не дадуть, у мене вже є, а от ви можете. Я сама всі гроші Марії передам. Треба поспішати.

– Ти добре, мамо, вигадала. Сестру свою обдурила, нас спробувала, а навіщо?

– Що ти таке кажеш? Ти матір звинувачуєш в обмані?

– Це ж так і є! Знову моїй сестричці гроші потрібні? Усіх обдурила? Не думав, що ти так зробиш. Все для доньки коханої! А страждати від цього мають усі, включаючи сина та сестру?

– Сам би ти не погодився сестрі грошей дати, а їй дуже треба! – Репетувала мати, зрозумівши, що її геніальний план розкрили.

– Гарна схема, мамо, але занадто зухвала! Мені дуже сумно визнавати, що совісті у тебе немає зовсім, зате нахабства з надлишком! Не дзвони мені більше, – усі питання до улюбленої доньки! – Сказав Сергій і скинув дзвінок…

Що ви скажете про вчинок матері? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!