Сашко лежав у ліжку і стогнав як мученик, тримаючись за голову. Поруч сиділа його дружина Лєра і з тривогою дивилася на чоловіка, що страждав.
– Ех, як же ти так примудрився? – похитала головою дружина і знову глянула на градусник. Градусник показував температуру тридцять вісім градусів.
– На роботі якась наволоч чхнула, і ось результат, – слабким голосом просипів Сашко і закашлявся. Потім скривився і знесилено звалився на подушки.
Симулювати хворобу Сашко почав ще вчора ввечері, щойно прийшов із роботи. Був млявим, без апетиту поклював приготовану дружиною вечерю (ще б з апетитом, він по дорозі таку величезну шаурму з’їв) і завалився в ліжко о восьмій вечора.
Почувався Саша добре, але на вихідних мала бути поїздка до тещі, яку Саша любив виключно на відстані, і чим більша відстань, тим сильнішим було його кохання.
Тому, щоб не затьмарювати споріднені теплі почуття особистою зустріччю, Сашко вирішив прикинутися хворим. Тут він би вбив одразу двох зайців: і до тещі не поїхав би, і вдома залишився б один.
Перед очима Сашка вже плили рожеві мрії, як дружина поїде, а він виспиться, нікуди не поспішаючи поснідає не вівсяними оладками, а смаженою яєчнею з ковбаскою. Потім подивиться якийсь бойовик, який Лєра терпіти не може, а надвечір візьме собі пивка, рибки та покличе Серьогу дивитися футбол.
Від цих думок Сашин рот сам по собі став розтягуватися в усмішці, яка ніяк не клеїлася з його роллю помираючого, тому компрометуюча усмішка була вольовим зусиллям зігнана з обличчя.
І дуже вчасно, бо в цей момент у кімнату повернулася Лєра, принесла склянку води та жменю якихось ліків. В ім’я щасливих вихідних без тещі Сашкові довелося імітувати ковтання пігулок, ховаючи ті за щокою. Частина з них була дуже гіркою, тому страждання на обличчі Сашка набули дуже натурального вигляду.
Дочекавшись, коли дружина знову покине кімнату, Сашко почав активно відпльовуватися від пігулок. Такою нісенітницею Сашко останній раз страждав у школі, коли не хотілося йти на контрольну. Але тут ставки були навіть вищими.
Знає він подібні подорожі. Лєра буде чаї з цукерками пити, а Сашко гасатиме по магазинах, щоб знайти змішувач, замінити його, прикрутити щось, прибити, відірвати, викинути, пересунути й так далі. І все це під вічне бурчання та критику тещі, яка завжди знайде, до чого докопатися.
Сашко досі не міг отримати виразного пояснення, чому всіма справами займається він, а не Лєри брат, який живе від мами через дві вулиці.
Тому він вирішив, що цього разу залишиться вдома, хай навіть заради цього і доведеться обдурити дружину. Сашко вже намагався просто говорити “я не хочу їхати”, але справа закінчувалася таким скандалом, що Сашкові це аукалося ще довгі тижні.
Цього разу він буде хитрішим. Сашко розумний, Сашко вміє вчитися на своїх помилках.
Губи Сашка знову стали складатися в усмішку, але тут двері почали відкриватися, і Сашко набув максимально нещасного вигляду, на який тільки вистачало його акторського таланту.
– Бідолашний ти мій! І як ти тільки так влип, – вкотре зітхала Лєра, погладжуючи чоловіка по голові.
Сашко непевно знизав плечима і демонстративно закашлявся, після чого тихенько застогнав і картинно приклав руку до чола. “Не переграти б”, – майнуло в нього в голові.
Але Лєра театральщини не помітила, продовжила співчутливо дивитися на чоловіка. У Сашка в душі ворухнувся черв’ячок совісті, але Сашко його придавив – не час для сентиментів.
– Піду тобі бульйончик зварю і поставлю чай заварюватись, – піднялася з ліжка Лєра і вийшла з кімнати, прикривши за собою двері.
Сашко був задоволений собою, у нього все вийшло! Через дві години у Лєри електричка, і ось вона – свобода на цілих два дні! За цими приємними думками Сашко не помітив, як заснув.
Сон його був легким і приємним. Сашко не міг згадати, що саме йому снилося, але прокинувся він дуже задоволеним. Потягнувшись і глянувши на годинник, Сашко посміхнувся – Лєрина електричка пішла годину тому, а значить почалися його вихідні!
Бадьорою ходою Сашко попрямував до кухні, але звуки, що долинали звідти, його насторожили.
“Лєра що, забула вимкнути телевізор?” – подумав Саша і вже менш бадьорою ходою став крастися до джерела дивних звуків.
При акуратному загляданні на кухню з’ясувалося, що джерелом звуків була сама Лєра, яка щось зосереджено різала.
– А ти чого не поїхала? – хрипким від сну голосом запитав Сашко, в душі якого почали підійматися погані передчуття.
– Ой, ти прокинувся? Добре! Бульйон будеш? – заклопотала Лєра, а потім натрапила на вичікувальний погляд чоловіка і пояснила. – Ну не могла ж я тебе хворого вдома одного кинути! Що б я була за дружина! А раптом тобі гірше стало б?
У душі Сашка розлилося приємне тепло. Яка ж у нього таки чудова дружина, як же він її кохає! Поки Сашко, розчулившись, милувався дружиною, та продовжила.
– Я зателефонувала мамі, пояснила ситуацію, сказала, що не приїду. Але я запросила її до нас, вона через три години буде, якраз вечірньою електричкою! Мама обіцяла привезти мед, настоянку та…
Лєра продовжувала говорити, займаючись справами по кухні, а Сашко важко опустився на табуретку. План пішов не за планом.
– На скільки, ти кажеш, мама приїжджає? – голосом що хрипів поцікавився Сашко.
– На тиждень всього, – легко відповіла Лєра, не звертаючи уваги на чоловіка, що зблід.
Ось тепер Саші погано стало вже натурально. Непродуманий був план…
