Серед рідні чоловіка я вважаюсь недолугою! Чоловікову сестру зі свого будинку вигнала! Типу, просто так! Хоча мій вчинок мав передісторію! Рідня чоловіка все знає, але в них це зовсім інше!
Пішла я від першого чоловіка разом із сином. У нас була однокімнатна квартира у передмісті. Квартира недорога, купили у жалюгідному стані, а ремонт зробити не встигли.
Через ремонт і розлучилися! Вдома голі стіни, та не прибита фанера на підлозі, а чоловік після роботи, й у вихідні, до сестри їздив, їй ремонт робив.
Пожила я разом з батьками. З чоловіком розлучилася. Квартиру, в шлюбі нажиту, на продаж виставили за таку саму ціну, за яку купили. Невдовзі я познайомилася із майбутнім чоловіком.
– Переїзди до мене, – запропонував він.
Я, не вагаючись, переїхала разом із сином до нього. Хазяйка квартири, свекруха, трохи червону килимову доріжку не постелила, так на нас чекала!
Жили ми в кімнаті чоловіка втрьох, від сина шафою відгородившись. Відразу розписалися. Планували іпотеку брати після продажу квартири, та поділу грошей.
Свекруха агітувала нас на малюка, але я ці поради пропускала повз вуха.
Посуд, та готування, ми більш-менш з нею поділили. З візитами всюдисущої чоловікової сестри я змирилася, все ж вона до своєї матері їздила.
Чоловік іноді просив матір посидіти з моїм сином. Я спочатку не схвалювала це, мені було некомфортно спантеличувати іншу людину, але свекруха поводилася радісно і послужливо.
У мене склалася думка, що їй було по кайфу сидіти з моїм сином. Часто свекруха сама пропонувала нам із чоловіком кудись сходити, а дитину залишити з нею.
Тож я, можна сказати, втратила всякий сором. Людина ж сама наполягала, сама говорила, як їй подобається сидіти з дитиною. Навіщо було брехати?
Камінь першою кинула сестра! Всі наступні події лише кола на воді! Правда, про справжнє ставлення свекрухи до нас, розкрилася зненацька!
Приїхала, якось, сестра в гості. Я того дня на всіх приготувала суп, запікала рибу, та посмажила чебуреки. Закінчила з приготуванням якраз тоді, коли вона з’явилася. Звісно, я втомилася.
– Ви помиєте посуд? — спитала я свекруха.
Посуду було небагато: пательня, після чебуреків, лопатка, терка і пательня після засмажки для супу, решту я помила.
На моє запитання відповіла сестра:
– У тебе рук немає, чи що?
– Є! Просто втомилася готувати.
– Відпочинеш і помиєш! Я до мами у гості приїхала! Дивлюся, ви тут добре їй на шию сіли!
– Хто сів? Куди сів? – підійшов чоловік, початок розмови він не застав.
– Ви сіли! До мами на шию! Їжу вам готуй, посуд вам мий, з дитиною сиди! Чи не перебір?
– Тобі яка справа? Ти що, живеш з нами, щоб лізти? — спитав чоловік сестру.
Слово за слово, вона почала кричати. Здивувало, що свекруха спочатку з усмішкою дивилася на те, що відбувається, а потім різко зробила обличчя великомучениці, взяла дочку за руку і сказала:
– Що ти їм пояснюєш? Чи вони зрозуміють? Ходімо до мене!
Вони зникли в кімнаті свекрухи. Я потягла чоловіка до нашої кімнати, та почала розмову.
– Мені здається, що твоя мати нам більше не рада! Давай з’їдемо? Що це зараз було? Вона сама говорила до неї звертатися!
– Коли вона готує, просить допомогти, посуд помити, підлогу помити, я йду і роблю. Що це за слова? Чого ми не розуміємо? Що, взагалі, відбувається?
У мене в голові не могли зв’язатися слова свекрухи, сказані сестрою, та її поведінка. Посмішки, жарти, постійна похвала!
Вона при нас не раз розмовляла з подружками телефоном і голосно говорила, як їй пощастило, що син і невістка з нею живуть! Дисонанс виник!
Сестра пішла, і чоловік вирішив поговорити з матір’ю. Повернувся від неї, і повідомив:
– Все добре! Мама всім задоволена. Запропонував, щоб ми квартиру винайняли, вона відмовилась. Може, мама втомилася? Ляпнула, не подумавши!
Я зрозуміла, що свекруха має якесь роздвоєння. Вирішила вмовити чоловіка на оренду.
Наступного дня свекруха вибачилася за «непорозуміння», що відбулося, вручивши нам з чоловіком два квитки в кіно. Вона сказала, що посидить із моїм сином.
Чи поводяться так люди, які терпіти не можуть чужих дітей? Я не хотіла йти в кіно, тому, що мене все це бентежило і насторожувало.
– Ти що? Мама засмутиться, якщо відмовимося, – сказав чоловік.
– Засмучуся! — пообіцяла свекруха. Ідіть, відпочиньте!
Сходили ми в кіно, та відразу повернулися. Дорогою додому чоловік купив для матері її улюблені еклери та чипси.
Коли вийшли з ліфта, то побачили у під’їзді мого сина. Він сказав, що бабуся його вигнала за погану поведінку.
Син відмовився їсти варені яйця. Свекруха, мабуть, наполягала, бо син улаштував істерику. Ця істерика і була названа поганою поведінкою!
На мою думку, все просто! Ти не хочеш, щоб з тобою хтось жив? Не клич! Ти не хочеш сидіти з дитиною? Не пропонуй своїх послуг!
Не подобаються тобі люди? Не спілкуйся з ними! До чого був цей цирк, який демонстрував гарне її ставлення? Вигнати дитину із квартири!
Розуму не багато потрібно! Як, взагалі, можна було так вчинити? Останнє питання я поставила свекрусі, і тут її прорвало! Нарешті!
– Поводитесь тут, як господарі, забули, що ви в мене вдома, я вам за няню, за хатню робітницю, а що у відповідь? Чипси? — свекруха струснула купленим для неї пакетиком.
– Якщо є питання щодо спільного проживання, навіщо мовчите? І зараз ми не про це, а про те, як ви посміли вигнати дитину до під’їзду?
– Моя квартира! Захочу, вас усіх вижену, а я хочу!
– Добре! Ми йдемо!
Зібралися, поїхали до моїх батьків. Два дні там, потім винаймемо. Ці два дні чоловік спілкувався телефоном зі своїми родичами. Вся рідня доводила чоловікові, що його мати має рацію з усіх боків.
Передумала з нами жити! Не сподобалося їй! І з дитиною моєю сидіти її дратувало! Відправляли чоловіка на уклін до матері, щоб перепрошував. Чоловік усіх послав, включаючи сестру!
Квартиру вдалося продати, і я отримала частину грошей. Іпотеку ми не взяли. Мені склали дарчу на квартиру родички, за що я їй дуже вдячна.
Вона була самотньою, а квартира їй у спадок від батьків залишилася. Звісно, ми її не покинемо напризволяще, за такий подарунок!
На гроші від квартири, ми купили машину. Ремонт із чоловіком зробили самотужки. Зважилися на спільну дитину. З ріднею чоловіка ми не контактували. Вони всі наче дурману об’їлися!
Нормальні люди кажуть, коли їх щось не влаштовує, або перестає влаштовувати, а не тією дурнею, на яку свекруха страждала, займаються.
Слова їй ніхто не сказав би, якби вона повідомила, що нам треба з’їхати, або що вона не бажає сидіти з моїм сином.
Можна подумати, ми до свекрухи самовільно, виламавши двері, заселилися, і в рабство взяли. Дев’яносто відсотків витрат і дев’яносто відсотків домашніх справ, лежали на наших із чоловіком плечах.
А не так, що ми щодня в кіно ходили, а свекруха за дитиною дивилася, прибирала, готувала, прала і так далі.
У нас з’явилася дитина! А земля ж кругла! Дізналася рідня чоловіка, що у нас з’явилося житло. Дала про себе знати сестра чоловіка!
Наплела, що свекруха має проблеми зі здоров’ям, це не телефонна розмова, наполягла на негайній зустрічі. А я, саме, до лікаря ходила, чоловік удома з дітьми був. Сестру пустив.
Я прийшла від лікаря, дома скандал. Сестра кричала, нікого не соромилася. Типу, ми її матір експлуатували, здоров’я та нерви їй зіпсували, зараз живемо, як сир у маслі катаємось!
Як нам не соромно, хоч би подзвонили свекрусі чи приїхали до неї. Я не знала привід, яким скористалася сестра, щоб потрапити до нас додому!
Просто почула крики, згадала її твердження, що власник житла – цар та бог для всіх, чия нога ступила на територію житла! Я з великим задоволенням ним скористалася, та виставила гостю!
– Пішла геть із моєї квартири, — не забула додати я.
Чоловік сказав, що у матері щось зі здоров’ям. Я припустила, що це не так, адже в іншому випадку його сестра ретельно розписала б усі болячки матері.
Про всяк випадок, чоловік зателефонував матері. Вона сказала, що відходити поки не збирається, але від його чорної невдячності точно колись зляже. Чоловік кинув слухавку!
Почалася друга хвиля дзвінків рідні з лівих номерів. Нарікали, як чоловік посмів стояти, та мовчки дивитись на те, як його сестру викидають?
Тобто, дитину вигнати — норма у цих людей, а за те, що сестру виставила, мене потрібно за ґрати запроторити? Чоловік знову поповнив чорний список у телефоні!
Ця історія про недолугість свекрухи! Це, як прийти в магазин, набрати повний візок усього підряд, сплатити, а потім звинувачувати виробників товарів за витрачену купу грошей!
Навіщо? Рада, що цих людей більше немає у нашому житті! Я і досі не можу збагнути, чому свекруха брала нам квитки, та, практично, “виганяла” нас в кіно?! В чому підступ, як вважаєте?
