Ще задовго до весілля я познайомися з сестрою свого чоловіка Ігора. Каріна від нього на 5 років менша і коли розлучалися батьки, то мала лишатися з матір’ю. Там якась досить дивна і плутана історія, але його матір після розлучення досить швидко вискочила заміж вдруге, виявилася в якомусь містечку під Тернополем.
Але і в другому шлюбі жінка щастя не знайшла. Але й розривати ті стосунки не стала. Тож у підлітковому віці Каріна була змушена жити у незнайомому місті з матір’ю, яка тоді явно була близькою до депресії, та вітчимом, який не любив ні матір, ні падчерку.
Ігор же під час розлучення батьків вже був студентом та жив із батьком у Харкові. Мати намагалася вивезти ще й сина, але той вже мав право голосу і не мав наміру нікуди їхати. Їхні стосунки з матір’ю надалі ставали лише гіршими. Все зайшло настільки далеко, що на нашому весіллі її не було.
Каріна ж, навпаки, завжди намагалася триматися коло брата. Вона приїжджала до нього досить часто, отримувала від нього щедрі подарунки і гуляла рідним їй містом.
Ігор виріс досить самостійним, рано став впевнено на ноги. У 21 він вже придбав свою першу автівку. Сестрі біля нього було добре і спокійніше, ніж біля матері. Вона могла натякнути на якісь свої бажання і він все купував їй. Коштовності, одяг, телефони.
Після знайомства з сестрою я вирішила, що Ігор дуже чуйний та турботливий. Я не бачила в цьому нічого поганого, але з роками все змінилося. Дівчина звикла шукати підтримки лише в Ігора. Батько не був таким важливим в її житті. Нічого не змінилося і коли Каріна вийшла заміж.
Я так і не змогла з нею потоваришувати. Не сказати, що Каріна мені не подобається, просто я іноді була ніби перешкодою для неї. Вона приїжджала виключно до брата і говорила виключно до нього. Якщо я чимось цікавилась в її житті, то вона могла просто не відповісти.
Історія її шлюбу, це про постійні “Ігоре, дай грошей”. Спочатку “я такого хлопця зустріла, але зараз у нього проблеми, Ігоре, дай грошей”. Потім “він виявився поганим, зараз взагалі п’є, а я маю з дитиною піти кудись жити, Ігоре, дай грошей”. І до смішного “чоловік повернеться в родину, якщо у нас буде власна квартира, Ігоре, дай грошей”.
Мені ніколи не можна було впливати на кошти, що течуть з кишені нашої родини до Каріни. Плюс до тих великих побажань, вона часто їхала в Харків, щоб тут закупитися одягом з картки мого чоловіка.
І все їй сходило з рук до того моменту, поки у чоловіка були величезні прибутки. Зараз же все інакше. Ми в Іспанії і квартира, що тут є, це єдина наша цінність. Чоловік почав все з нуля, заробляє лише на найнеобхідніше, але ми живі та щасливі. У нас квартира-студія і меншого житла я не бачила в житті. Проте, воно своє!
Днями Каріна заявила, що має їхати до нас, бо тут тепліше і краще. Чоловік її там знов наче не в собі, рівень життя ніякий. Я ж заявила одразу, це не будинок, як раніше, і тут немає куди її приймати.
Потім же вона почала казати, що їй страшно під час тривог і тому має виїхати. Насмішила! Я виїхала з Харкова у кінці квітня. Її лякають тривоги під Тернополем? Це досить смішна вигадка і взалі, людина просто справжніх бойових дій не бачила, щоб так прикривати власні забаганки війною.
Тож я лишаюся непохитною! У нас тут не ті умови, ми більше, вибачте не багаті і треба перестати висіти на братовій шиї. Хоча б зараз, бо ж йому важко, хоча він так і не каже.
Я намагалася з нею поговорити сама, натякнула, що якщо їхати, то це нам треба буде орендувати їй житло і все таке. Але вона лише спокійно підтвердила, що вона впевнена, що Ігор не відмовить і впорається.
Як це спинити? Якщо вона приїде, це може бути на місяці, чи навіть на роки. Що ж це за доля така, все життя ділити чоловіка з його сестрою?
