Я працюю майстром манікюру та педикюру вже понад десять років і я дуже успішний спеціаліст у своєму місті. Зі своєю окремою студією та великою базою клієнток. Але цього я досягла не одразу.
Були й злети, й падіння, вдача та розпач, коли мені здавалося, що я жахливий майстер і в мене нічого не вийде. Лише завдяки наполегливій праці, постійній роботі над помилками та великому бажанню стати успішною, зараз я маю те, про що мріяла.
Я не боюся і не соромлюся ставити ціни за свої послуги вище, ніж в інших майстрів. Завжди працюю лише на якісних матеріалах, що насамперед говорить про мій професіоналізм та бажання працювати не на кількість, а на якість та результат.
Всі клієнтки, які ходять до мене вже не один рік, чудово це розуміють, тому ціна на манікюр їх зовсім не лякає. Я вважаю, що будь-яка праця має цінуватися та оплачуватись гідно.
Навіть коли до мене на манікюр приходить мама, вона завжди платить за послуги. Я, звичайно, цьому завжди пручаюсь, але вона залишає гроші зі словами, що це моя робота, яка, безумовно, має бути оплачена.
Нещодавно мені зателефонувала двоюрідна сестра Настя, яка переїхала до нас з іншого міста і попросила записати її на манікюр. За все життя бачилися ми з нею лише кілька разів і більше ніколи не спілкувалися. Я записала її на найближчий вільний час і попросила не запізнюватись.
Однак у призначений час вона не прийшла, на дзвінки не відповідала. Такі ситуації мене дуже злять, і в подібних випадках я клієнток, що запізнюються і не попереджають додаю до чорного списку. Я ціную свій час. Коли минуло вже більше пів години, і я почала збиратися додому, з’явилася Настя.
– Привіт, – як нічого не сталося прощебетала вона. – Вибач, трошки затрималася.
– Привіт, – невдоволено відповіла я. – Ну ти ж могла попередити, телефон у тебе є.
– Ти що така зла? – Здивувалася Настя. – Ну, трохи запізнилася. З ким не буває?
– Зазвичай я чекаю двадцять хвилин, і якщо клієнт не приходить, автоматично скасовую запис. Ти спізнилася на сорок хвилин! – обурилася я.
– Обіцяю, такого більше не повторитись, – пообіцяла дівчина, – Я тебе дуже прошу, зроби мені манікюр. Мені завтра на захід йти.
Я, трохи повагавшись, погодилася:
– Гаразд, сідай. Але май на увазі, що це вперше і востаннє. І лише тому, що ти моя сестра.
Під час роботи Настя постійно розмовляла, розповідаючи про своє життя, сім’ю та роботу. Якщо чесно, то я від неї навіть трохи втомилася, і коли роботу було закінчено, я з полегшенням зітхнула.
– Ну ось, – сказала я, – як тобі? Подобається?
Настя, із захопленням роздивилась свої руки та відповіла:
– Так, дуже круто. Мені все подобається. Дуже дякую.
– Нема за що. З тебе сімсот гривень, – додала я.
Настя здивовано глянула на мене.
– Скільки? Чому так багато? Я думала, що ти взагалі мені безкоштовно зробиш, по-родинному.
Настав мій час дивуватися.
– Це ще цікаво чому? Це моя робота, я витратила на тебе свій час та матеріали. Я розумію, що ти моя сестра, але це не означає, що я зобов’язана робити ногітки за «дякую».
– Не чекала від тебе такого, – невдоволено промовила Настя, уважніше роздивляючись свій манікюр. – За що тут сімсот? Дивись, як неакуратно ти їх покрила гелем.
Я, повністю впевнена в якості своєї роботи, не піддалася на провокацію:
– Настя, давай ти не шукатимеш те, чого там зовсім немає і бути не може. Я й так витратила на тебе свій особистий час. Сплати, будь ласка, послугу, і на цьому ми з тобою розійдемося.
– Не буду я нічого тобі платити! – Заявила Настя і різко встала зі стільця. – Совісті в тебе зовсім нема! З родичів гроші брати! Я розкажу всім, яка ти безпринципна.
Я була вражена до глибини душі. Ось і роби добро людям!
Зрозумівши, що сперечатися з нею безглуздо, і я витрачу на неї ще більше свого часу, я сказала:
– Добре. Ти можеш не сплачувати мою роботу, але більше мені не дзвони. Ніколи!
Настя невдоволено пішла та гримнула дверима. Після цієї ситуації ми з нею більше не бачилися та не спілкувалися. Але ж все одно прийде час і ми десь перетнемося з нею на якомусь родинному святі (наприклад), і як тоді вона в очі мені дивитись буде…
