Сестра все літо прожила в мене на дачі, а тепер вимагає грошей! – Ми з чоловіком басейн за 30 тисяч купили та залишили у вас, – так і бути, користуйтеся, не шкода. Але нам зараз дуже потрібні гроші на відпочинок. Так що, з тебе половина, сестричка, всього 15 тисяч, – без сорому випалила мені сестричка. – Ось, у мене й чек, і гарантія на басейн є. – Стривай, ти без нашого дозволу встановила у нас на дачі дитячий басейн, який нам абсолютно не потрібен, а тепер хочеш з мене за це грошей здерти?

Ніколи не подумала б, що між родичами можуть з’явитися товарно-грошові відносини. Але у нас із сестрою Ірою вийшло саме так.

Вся річ у тому, що я дозволила сестрі разом із дітьми пожити на нашій із чоловіком дачі. За цей час вона придбала дитячий басейн, а після відпочинку залишила його на ділянці. Тепер вона вимагає з мене половину вартості цього злощасного басейну, хоча в нас поки немає дітей.

Кілька років тому моєму чоловікові Олегу у спадок дісталася добротна кам’яна дача з усіма умовами, але знаходиться вона за 100 кілометрів від нашого будинку. Далеко все-таки їхати, щоб просто посмажити шашлики або погуляти на свіжому повітрі.

Щоправда, кілька разів ми таки з’їздили туди з друзями, але на цьому відвідування нової власності закінчилося. Можливо, коли в нас з’являться діти, то частіше туди вибиратимемося, а поки вона порожня.

Цього року наприкінці травня мені зателефонувала рідна сестра Іра. У неї троє маленьких дітей та вічно зайнятий чоловік. Вона ніби ненароком заговорила про нашу дачі:

– Знаєш, мені так хочеться на свіже повітря. З трьома дітьми в задушливій квартирі я вже божеволію. Ще й сусіди ремонт затіяли, цілими днями стукають над головою. Пам’ятаєш, ти якось казала, що у вас дача з’явилася? Може, пустіть мене з малечею туди пожити на літо?

– Я запитаю Олега і тобі передзвоню, – відповіла я.
Чоловік був не проти. До того ж, на його думку, гарно що дача хоч якийсь час була б під наглядом.

Через пару днів ми з сестрою та племінниками разом поїхали на дачу. Я показала їй ділянку, всі комунікації, і вона залишилася в захваті. Увечері я поїхала додому, сестра з дітьми залишилася.

Іра за три місяці свого відпочинку зателефонувала мені лише кілька разів. Я тільки з фотографій із соцмереж дізнавалася, що в неї все добре, а наша дача – на місці.

Крім того, я побачила, що на ділянці з’явився надувний басейн з гіркою, де діти хлюпаються разом з мамою. У мене ж на той момент був такий завал на роботі, що я навіть трохи їм позаздрила, – таки літо на дворі. Вибратися до них у нас із чоловіком так і не вийшло.

На початку вересня сестра привезла мені ключі від дачі. Вона була щаслива і засмагла:

– Уявляєш, чоловікові нарешті дали відпустку! Через тиждень поїдемо до Туреччини разом із дітьми, причому засмага у нас вже є. Дякую вам з Олегом за дачу. І, до речі, я тут подумала, розділімо басейн по-родинному?

– Що ти маєш на увазі? – Незрозуміло запитала я.

– Ми з чоловіком басейн за 30 тисяч купили та залишили у вас, – так і бути, користуйтеся, не шкода. Але нам зараз дуже потрібні гроші на відпочинок. Так що, з тебе половина, сестричка, всього 15 тисяч, – без сорому випалила мені сестричка. – Ось, у мене й чек, і гарантія на басейн є.

– Стривай, ти без нашого дозволу встановила у нас на дачі дитячий басейн, який нам абсолютно не потрібен, а тепер хочеш з мене за це грошей здерти? – обурилася я.

– Але ж він у вас на дачі залишився.
– Та забирай його до чого він нам!

– Ти що, куди я його поставлю?
– А мені яке діло? Ти про що думала, коли таку бандуру купувала? Сподівалася, що я тобі грішми допоможу? Що ж ти тоді за проживання мені гроші не принесла? Три місяці жила собі у власному будинку на свіжому повітрі та навіть за комунальні послуги заплатити не запропонувала. Між іншим, твій басейн чимало води витратив, – не заспокоїлася я.

– Ти що? Хіба так можна? Ми ж сестри! Ваша дача все одно безгоспна стояла цілий рік, – сказала Іра.
– І ще стільки ж простоїть! А тобі що до того? Більше я тебе туди не пущу, невдячна!

Я вирвала з рук сестри ключі від дачі та практично виштовхала її за двері. Я була розлючена. У той момент мені здавалося, що я готова спустити її зі сходів.

Через кілька днів мені зателефонувала мама. Вона теж хотіла на тиждень з’їздити на нашу дачу. Але після історії із сестрою я зрозуміла, що ми нікого туди пускати не будемо. Я начебто зробила добру справу, а залишилася навкруги винною. Ні, хай краще дача поки відпочине від постояльців.