Сестра зараз набивається знову жити разом, але тепер вже я на це не піду. Ця квартира тільки моя, я за неї іпотеку плачу, а сестра свого часу мене неочікувано кинула.
Нам бабуся заповіла свою квартиру, вирішивши, що ми самі розберемося, як бути з нерухомістю. Інших родичів, які бажали нас нагородити нерухомістю, не було.
Батьків не стало ще у нашому із сестрою дитинстві, виховувала нас бабуся. Тому єдине власне житло, яке у нас було, це була та сама квартира.
Ми з сестрою вирішили, що поживемо поки в бабусиній квартирі вдвох, самі потихеньку будемо накопичувати на власне житло, а потім продамо цю квартиру і кожна отримає належну їй частку.
Домовилися, що п’ять років живемо разом та квартиру не чіпаємо. За нашими підрахунками, вже зможемо накопичити достатню кількість грошей, щоб безболісно роз’їхатися.
Квартира трикімнатна, тому нам було де розійтися, щоб одна одній не попадатися на очі. Побутових конфліктів у нас практично не траплялося, бо звикли жити разом. Я була повністю впевнена, що ми без проблем проживемо п’ять років, потім продамо житло і кожна піде своєю стежкою, як і домовлялися.
Але сестра за пів року знайшла собі мужика і з’їхала до нього. Платити за комуналку вона відмовилася, заявивши, що нічим тут не користується, тож мені довелося самій платити за всю квартиру.
Це скоротило обсяг грошей, які я могла собі дозволити відкладати, але на сестру я не злилася. Вона мала право налагоджувати своє життя, цю умову ми не обговорювали. Головне, що вона квартиру не чіпає.
Але ще приблизно за пів року вона заявила, що виходить заміж, тому квартиру треба продавати зараз. А я на той момент зовсім не була до цього готова.
Сестрі добре, вона перевезла речі до свого нареченого, а мені треба було винаймати квартиру, отже, накопичення тануть, як масло на сковороді.
До того ж я хотіла брати відразу двокімнатну, щоб потім вже не ставити собі питання розширення житла. Але якщо на перший внесок на двокімнатну мені й вистачало, то впритул, а отже платіж буде високим.
У нас хоч і трикімнатна, але розташування та ремонт не дають шансів продати її за якісь великі гроші. Пристойна двокімнатна буде коштувати майже стільки. Можна було пошукати якісь варіанти, подумати, щось вирішити, але сестра дуже поспішала, гроші їй потрібні були ще вчора, тож вона вже виставила квартиру на продаж.
Я вирішила, що найкращий варіант – це самій викупити у неї цю частку. Звичайно, в іпотеку, але хоч би переїжджати не доведеться. Запропонувала сестрі варіант. Вона задерла найвищу ціну, за яку ми точно не продали б, інакше погрожувала просто продати свою частину якимсь сумнівним конторам.
Іпотеку мені за такі короткі терміни ніхто не схвалив би, тому довелося позичати у друзів, брати кредити, щоб якось скоріше викрутитися.
Я місяць носилася, як муха в окропі, щоб якнайшвидше назбирати потрібну суму. Зрештою віддала сестрі гроші, які вона зажадала, ми оформили продаж її частки, вона поїхала задоволена, а я залишилася розбиратися з боргами.
Дуже складно, коли ти винна і різним людям, і банкам, так що голова йшла кругом, треба було з усім цим розібратися, щоб не збожеволіти. Звичайно, мені довелося влаштуватися ще на дві роботи, бо з однієї я просто не потягнула б щомісячні платежі, а там вийшло більше, ніж з іпотекою при мінімальному внеску.
Але в цьому був плюс, я не встигала злитися на сестру. Адже вона дуже негарно вчинила, коли порушила наші домовленості та загнала мене в кут. Було на що ображатись. Тільки коли часу ледве вистачає на сон, інші думки якось швидко випаровуються з голови. Я б, мабуть, ще довго не згадувала про неї, якби вона сама не з’явилася.
З чоловіком вона вже встигла розлучитись, гроші вона спустила на весілля і ще якісь такі ж дурниці, так що житла свого в неї немає. А до мене вона прийшла з повинною. Каже, погарячкувала я, не знаю, що найшло на мене. Давай, каже, знову разом жити, доки на іпотеку не накопичу.
Як це разом? Це тепер тільки моя квартира, я на неї своїми силами заробила, ось з боргами все ніяк не розрахуюся. І я не хочу бачити сторонніх у цій квартирі. А сестра, після її вчинку, належить саме до цієї категорії.
– Але якщо я винайматиму квартиру, то ніколи не накопичу грошей! – обурилася сестра.
Може і так. Але яка мені різниця? Гроші вона отримала, нехай тепер сама розбирається зі своїми проблемами, як я розбираюся зі своїми.
