Я свекруха. Але я не те міфічне чудовисько з анекдотів та жіночих форумів. Та й свекруха я відносно недавно. Діти одружені лише пів року.
Свого сина, Діму, я виростила майже одна. Коли він був у другому класі, ми з його батьком розлучилися. Розлучення це було дуже довгим, болючим і негарним.
Я чудово розумію, що все це відбувалося на очах нашого сина. Тоді я намагалася захистити його. Забирала на канікули до своєї мами в інше місто. Звичайно, він був вже досить дорослим, щоб розуміти, що відбувається між батьками.
Розлучилися ми з першим чоловіком із дуже банальної причини. Він мені зраджував. Коли вся правда розкрилася, ми майже рік були змушені жити разом.
Квартиру, де ми жили, отримували разом, як сім’я. Поки вирішували всі правові моменти, поки нарешті вдалося домовитися між собою і розміняти житло, ми вже один одного ненавиділи.
Але, попри все це, спілкуванню колишнього чоловіка та сина я ніколи не перешкоджала. Він сам і не рвався особливо. Довго перестрибував з ліжка в ліжко до чергової, ще молодшої дівчини.
Але коли синові було вже десять, його батько знову одружився і знову готувався стати батьком. Аліменти він платив. А його нова дружина виявилася досить адекватною жінкою. Саме вона тоді запропонувала налагоджувати контакт між братами та сестрами.
У колишнього народився син, а потім ще й дочка. Він начебто нагулявся і заспокоївся. Із сином усі образи вони теж змогли якось подолати. Життя почало налагоджуватися.
До цього я не уявляла, як зможу привести в будинок чужого чоловіка. Але тепер виходило, що потреба шукати чоловіка і батька для мого сина відпала. Внутрішньо мені стало легше.
У мене була купа підробітків. Бажання забезпечити гідне життя нам із сином завжди гнало мене заробити зайву копійчину. У той час я мала досить широке коло знайомств. Познайомилася я зі своїм другим чоловіком.
Ми одружилися, почали жити разом. З Дімою чоловік чудово ладнав. Але через сім років я дізналася, що цей чоловік мені зраджує. Він пішов від мене до коханки. Ми розлучилися. Ось тоді я зрозуміла, що в житті нічого немає важливішого, ніж наші діти. Вони тебе так не зрадять і не підуть до іншої матері!
Діма у мене зараз вже дорослий гарний чоловік. Йому двадцять дев’ять років. Його особисте життя дуже довго не складалося, як і моє. Він мав серйозні тривалі стосунки – чотири роки. Були й короткострокові романи. Я думаю, там багато чого було, про що мати ніколи не дізнається.
Син у мене завжди займався спортом. Їздив на регіональні та зональні змагання. Завжди слідкує за собою. Дуже багато що вміє. Він не з тих розпещених матусиних хліборобів. Я навчила його усьому! І готувати, і цвях забити. З двадцяти одного року він мешкає окремо.
А два роки тому він зустрів свою Наташу. Дівчинка чудова. На рік старша за Діму, тобто їй цього року вже тридцять. У шлюбі раніше не була. Наталя з гарної родини, у сватів свій бізнес.
Два роки тому вони з’їхалися, а пів року тому побралися. Весь цей час я не можу зрозуміти – чого вони не планують дітей? Наташі батьки подарували на весілля простору квартиру в новобудові, діти обоє працюють, взяли машину.
Що за таких обставин заважає подумати про найголовніше? Та й вік вже – пізніше нікуди. Живуть вони тепер, щоправда, далеко від мене. Перебралися до обласного центру. Я працюю ще, поки до пенсії кілька років.
Приїжджати вдається рідко, але раз на місяць я до хлопців обов’язково вибираюсь. Та й вони до мене заскакують, коли нагода підвертається. Я люблю в них у гостях бувати, адже зараз я живу зовсім одна.
У мене папужка була, і той недавно дух випустив. А до дітей приїду, напечу їм всього, наготую. А то харчуються там однією піцею на замовлення. Ось я в Наталії нашої щоразу питаю, думаю, ось зараз-то точно порадують мене. А вона не поспішає.
А недавно знову я у них гостювала, так вона мені всі вуха продзижчала своїм ювілеєм. Вони там на грандіозне святкування хочуть поїхати, у ресторан. Я чесно, вже й не витримала і прямо так і сказала, що не про те вона думає!
Треба дітей планувати, а в неї в голові вітер якийсь! Так невістка на мене ще й образилася, каже, що це ж і для мене теж свято буде. А син узагалі на її бік підвівся.
Він і раніше мене просив не діставати їх питаннями про дітей, а цього разу взагалі поставив ультиматум. Сказав, що коли я ще раз цю тему порушу, ноги моєї в їхньому домі більше не буде. Я додому, коли від них їхала, всю дорогу проплакала. А їхати шість годин.
Ні, це ж треба так з матір’ю! Сучасна молодь взагалі нічого в житті не розуміє. От якщо розбіжаться вони з Наталкою, що в мого Діми в житті залишиться? А так хоч кровинка рідна!
Мені ось уже стільки років, а найбільше в житті я шкодую, що не народила другу дитину. Я так доньку ще хотіла. А ці дурні лише про матеріальне думають. То машину їм хочеться дорожче, то у відпустку якомога далі. А не це головне.
