Я не люблю скаржитися, але в моєму підлітковому віці наша сім’я мала мало грошей. Я завжди знав, що краще нічого не просити, і думав багато про те, як я зароблятиму гроші й допоможу сім’ї. За весь час школи, я жодного разу нікуди не ходив із друзями, і нічого не просив на дні народження.
Якщо давали гроші, я віддавав батькам. З речей лише попросив купити простий турнік та все. Одяг намагався не купувати. Весь час думав, як я почну заробляти, і все стане чудово.
Мені здається, я став інтровертом у школі тому, що не було елементарно грошей кудись із кимось піти, на кшталт такий захисний механізм. Я просто вжився в роль людини, яка йде до своєї мети, і не звертає уваги на інші речі, тому що іншого в мене не було (звучить як синдром жертви).
Весь час відчував себе якось не так, і задирав ніс нібито я краще, бо намагався якось захистити свою психіку від стресу підліткового життя. Такий синдром бога, який періодично змінювався комплексом неповноцінності.
І ось тепер мої плоди праці зійшли, але тепер я й справді думаю, що я найрозумніший. Я вже студент і вступив на бюджет. Тепер я знайшов хороший підробіток у солідній компанії на літо, але став дуже поганою людиною.
Я почав зухвало розмовляти з батьками та їх повчати. Я не хочу їх слухати, коли вони щось кажуть. Через те, що я тепер зароблятиму багато грошей, я тепер думаю, що я найрозумніший і все таке. Я ніколи не хизуюсь своїми досягненнями, і намагаюся, щоб людям поряд зі мною було комфортно, але мені здається, що це все оболонка.
Здається, що може я і був увесь час цією поганою людиною, яка хотіла всіх навчати, а через своє загальне фінансове становище жив, як добра і позитивна людина. Я не хочу, щоб мої стосунки з батьками зіпсувалися, бо тепер заробляю гроші.
Що мені треба робити, щоб не дати грошам зіпсувати мене, як людину? Або може я просто і є ця погана людина, тому що все, чого я найбільше хочу, це велика фінансова стабільність для мене і моїх батьків. На мою думку, є результат великого стресу щодо грошей у підлітковому віці. Але як цього позбутися?
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…