Дістатися з пункту А в пункт Б – для деяких це непросте завдання, а то й справжній подвиг.
«Топографічний кретинізм» – називають жартома цю неабияку проблему, часом додаючи, що жінки страждають від неї частіше, ніж чоловіки. У чому причина такої дезорієнтації в просторі і як з нею впоратися?
Шум, тіснота і скупченість мене пригнічують. Бажання уникнути штовханини здається цілком зрозумілим. На думку психологів «перебувати в гущі людей означає випробовувати на міцність межі свого особистого простору».
Ті з нас, у кого ці кордони недобудовані або занадто легко проникні, несвідомо сприймають близькість інших як потенційну загрозу.
Я відчуваю себе вразливим.
Дистанція, на якій ми відчуваємо себе в безпеці, у всіх різна. Серед нас є ті, хто, помітивши на лавці людину, неодмінно будуть шукати вільну, а не сяде з поруч. Тим більше незатишно таким людям в натовпі. «Відчуття особистого простору складається в дитинстві.
В ідеальному випадку у дитини є своє місце, де вона господар, куди ніхто не проникне без її згоди. Але буває і так, що у дитини немає навіть ящика, де вона могла би зберігати свої речі без побоювання, що ті піддадуться під батьківській догляд.
Або підлітку дорослі забороняють закривати двері в свою кімнату. Якщо наші особисті кордони постійно порушувалися, в майбутньому ми можемо відчувати невпевненість в тому, що здатні захистити себе і не допустити вторгнення на свою територію.
Тоді, можливо, заради своєї безпеки ми почнемо збільшувати «буферну зону» і віддамо перевагу уникати зближення – як фізичного, так, часто, і емоційного.
Я втрачаю контроль
Натовп легко піддається паніці, можуть і затоптати. В реальності натовп на мітингу або на розпродажі відрізняється від багатолюдності туристичних вулиць: в першому випадку людей об’єднує спільна мета, у другому – збіг обставин. А цілі у них при цьому різні: одні йдуть за гідом, інші спрямовуються в магазин або ресторан або просто гуляють по місту.
Імовірність тисняви і паніки в другому випадку нижче, але страх від цього не стає слабкішим.
Особливо якщо людина не цілком вміє відділяти свої почуття від чужих: виникає побоювання заразитися чужими емоціями, втратити самоконтроль. За цим може також стояти несвідомий страх, що прорветься власне заборонене почуття – наприклад, агресія.
Чи включається і механізм психологічного проекції: найсильніше бояться і підозрюють в оточуючих ворогів ті з нас, хто не усвідомлює власну ворожість.
Мене лякають чужі погляди
На пляжі мені здається, що всі придивляються до недоліків моєї фігури, і мені хочеться провалитися крізь землю. – Таке ставлення до себе і оточуючих складається в сім’ї. Одних виховували в турботі при скромності й стриманості: «Не роби уявлень!», Інших критикували: «Куди це ти в такому вигляді? Людей насмішиш! » У деяких сім’ях боязке ставлення до незнайомців, до світу в цілому стає традицією, яка некритично засвоюється і передається з покоління в покоління.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…