– Що ти хочеш почути після того, як щойно посварив мене з дочкою? Так, Сашко твій син, але це нічого не змінює.
– Я доведу це в суді, і ти не зможеш перешкоджати нашому спілкуванню!
– А ти справді цього хочеш? – Олег розгублено витріщив очі.
…Лариса Олексіївна уважно спостерігала за дворічним сином Сашком, який грав на майданчику. Як же добре, що він у неї є!
Попри попередження лікарів – все-таки їй тоді було сорок два роки! – Перешіптування колег на роботі, здивування дочки Аліни …
Втім, дочка швидко стала на бік матері, підтримувала її у всьому і брата полюбила.
– Доброго дня, Лара, – чоловічий голос, що несподівано пролунав поруч, змусив її здригнутися, а серце сильно закалатати, коли Лариса Олексіївна його впізнала.
Зовні вона залишилася абсолютно спокійною:
– Доброго дня, Олеже, – відповіла байдуже.
– Хто ця мила дитина?
– Мій сину, – рівним голосом відповіла Лариса Олексіївна, так і не повернувши голову у бік Олега.
Він припинив для неї існувати майже три роки тому. То навіщо на нього дивитись зараз?
Олег був іншої думки:
– Може, подивишся на мене? Чи так і не пробачила?
Вона промовчала.
– Ларо, ну, будь ласка, пробач мені! – слізно продовжив Олег. – Я був недолугим! Я весь час про тебе думаю! Та люблю я тебе!
Здається, все це вона вже чула… Тоді її донька, яка навчалася на останньому курсі інституту, раптом заявила, що на все літо їде в дитячий табор – працювати вожатою, і Лариса Олексіївна залишилася сама в порожній квартирі.
Але сумувала недовго – до сусіднього офісу в’їхала нова фірма, одним зі співробітників якої був Олег.
Тридцять два роки, високий, з широкими плечима і не менш широкою посмішкою – від відсутності жіночої уваги він явно не страждав, але чомусь вибрав її.
Звичайно, у свої сорок два роки Лариса Олексіївна виглядала дуже добре: струнка, зі стильною стрижкою та гарним кольором обличчя, але вона явно не пасувала йому за віком.
– Нісенітниця яка! – різко кинув Олег, коли вона це озвучила. – Не хочеться говорити банальності, але коханню – всі віки… Загалом, якщо це єдиний твій аргумент, то він не приймається.
– Інших поки що немає, – усміхнулася вона, і вирішила – хай буде, що буде, може, це і є доля!
Вони не розлучалися майже три місяці, навіть на море з’їздили на два тижні. І весь цей час Лариса Олексіївна почувала себе найщасливішою та найбажанішою жінкою у світі!
Рівно до того дня, коли вона, несподівано для себе, вирішила піти з роботи раніше, щоб приготувати коханому романтичну вечерю.
Дорогою до супермаркету вона й побачила Олега – він, нікого не соромлячись, прямо на вулиці пристрасно цілував якусь молоденьку дівчину.
Коханий завершив своє захопливе заняття рівно в той момент, коли Лариса Олексіївна гордо пройшла за два метри від нього.
– Лара! – кинувся він до неї. – Стривай! Я все поясню!
– Не варто, – вона так глянула на Олега, що він мимоволі відсахнувся.
А коли за кілька годин коханий прийшов до неї додому, у під’їзді на нього чекала сумка з нечисленними речами.
Зробивши ще три марні спроби з нею поговорити, Олег просто зник. А вона дізналася, що при надії.
Ось і тепер колишній коханий однією спробою помиритись не обмежився. Ще двічі підстерігав їх на прогулянці.
– Це ж мій син? – Зажадав він відповіді.
– Не лести собі, – зневажливо пирхнула Лариса Олексіївна і додала: – Ще раз з’явишся – викличу поліцію і скажу, що ти до дітей чіплявся.
Олег знову зник, щоб з’явитися через три місяці, як наречений Аліни.
– Ось, мамо, це мій наречений Олег! – радісно заявила дочка. – Справжній! У нас весілля за місяць!
Колишні коханці вдали, що не знайомі.
– Дай спокій моїй дочці, – голосно зашепотіла Лариса Олексіївна, коли Аліна вийшла з кімнати, щоб відповісти на телефонний дзвінок.
– А то що? – так само пошепки відповів Олег.
– Краще тобі не знати…
– Я зроблю це тільки в одному випадку – якщо вийти за мене заміж погодишся ти.
– Навіть не сподівайся!
– Тоді, вибач. Це єдиний спосіб бути ближче до тебе.
Лариса Олексіївна ледь дочекалася на повернення Аліни, яка вийшла проводити нареченого:
– Донечко, ти впевнена, що саме цей чоловік тобі потрібний? – Вона намагалася говорити спокійно.
– А що таке, мамо? Вважаєш, що він для мене надто старий? – Здивувалася дочка.
– І це також. Але, як же ти не бачиш, він же явний бабій, брехун і взагалі якийсь слизький.
– Ну, ти навигадувала…
– Це правда! І взагалі, як же Максим? Ви начебто з ним збиралися одружитися?
Максим був давнім шанувальником Аліни, намагався до неї залицятися з першого курсу інституту, але тільки рік тому вона стала йому відповідати взаємністю.
Ларисі Олексіївні хлопець подобався – спокійний, розважливий, непогану зарплату отримує.
Вона сподівалася, що її примхлива дочка нарешті його роздивилася і незабаром вони одружаться.
– Ну, мамо… Про що ти взагалі? Макс нормальний, звичайно, але він нудний, і я його не люблю. А Олег – зовсім інший! І любов у нас взаємна!
Лариса Олексіївна краще за дочку знала, «який» Олег, але промовчала з цього приводу.
– Загалом, я не хочу, щоб Олег був твоїм чоловіком, і не бажаю його бачити у своєму домі! – різко сказала вона.
– Це й мій дім також! Але якщо хочеш знати, ми й не збиралися тут жити – Олег уже винайняв чудову квартиру!
– Чудово.
Вона так і не змогла відмовити Аліну, тож припинила з нею сперечатися, боячись остаточно зіпсувати стосунки.
Олег, з яким вона теж намагалася говорити, твердив лише одне:
– Я кину Аліну, якщо ти вийдеш за мене заміж.
Такий варіант її категорично не влаштовував, і вона вирішила не втручатися – може все саме вирішиться.
Після весілля молодята приходили до неї рідко, але було зрозуміло, що дочка щаслива.
По Олегу нічого зрозуміти було неможливо – він був ввічливий і галантний з тещею, припинив при кожній нагоді освідчуватися їй у коханні.
Також він залишив думку про те, що Сашко – його син. Як виявилося, за це треба було подякувати Аліні, яка раптом заявила йому, що у матері дитина від якогось колишнього однокласника.
Втім, цю версію Лариса Олексіївна сама видала їй три роки тому.
Жаль було тільки Максима. Бідолашний хлопець спробував втекти від нещасного кохання в інше місто, але швидко повернувся й іноді приходив у гості до тещі, що не відбулася.
Вони просто пили чай і розмовляли, Максим грав із Сашком і непомітно, як йому здавалося, дізнавався новини про Аліну.
Але Ларисі Олексіївні, власне, й розповідати було нічого. Вони жили разом рік, працювали, один раз з’їздили на відпочинок, дітей поки що не планували. Звичайна сім’я.
Того вечора Максим теж був у неї в гостях, коли у квартиру увірвалася заплакана Аліна.
– Мамо, ти мала рацію!.. – вона затнулася, побачивши Максима: – А що він тут робить?!
– Дочко, заспокойся та розкажи, що трапилося, – проігнорувала питання Лариса Олексіївна.
– Хай він піде!
Максим підвівся, попрощався і пішов, нещасними очима глянувши на Аліну.
– Олег мені зраджує! – Видихнула дочка. – Так-так, я сама все бачила! Прямо на вулиці цілувався з якоюсь дівкою!
Лариса Олексіївна з жалем дивилася на дочку. Олег у своєму репертуарі! Як так вийшло, що один чоловік зіпсував життя обом?
– Ну, що ти мовчиш?! – майже вигукнула Аліна. – Ну, скажи, що ти мене попереджала! Що треба було слухати тебе!
– Не кричи – Сашка розбудиш, – говорила Лариса Олексіївна спокійно. – Який сенс тобі все це нагадувати? Ти зробила власний вибір.
– Тільки тепер, що робитимеш?
– Не знаю, – знітилася дочка. – Мабуть, розлучатимуся.
– Справа твоя.
Розлучення не було. Очевидно, Олег якось зміг виправдатися, вимолити прощення – Лариса Олексіївна подробицями не цікавилася, – і Аліна вирішила дати йому ще один шанс.
Але за два місяці дочка прийшла до неї з новою проблемою:
– Мамо, я в положенні, – тьмяним голосом сказала вона.
– Це чудово. А чому так сумно повідомляєш мені радісну новину? – здивувалася Лариса Олексіївна.
– Я в положенні не від Олега …
– Ось як? Я думала, що у вас у родині лише один зрадник.
– Мамо, не починай! Думаєш, мені просто було його пробачити? Та я мало не збожеволіла від ревнощів, хоча він на колінах вибачення просив!
– І що ти зробила?
– Я вичитала в інтернеті, що якщо зрадити у відповідь, то можна легше зрозуміти та пробачити того, хто зрадив тобі першим. Розумієш?
– З глузду з’їхати! Аліна, ти ж доросла, освічена жінка!
– Саме так! Таким, як я, найважче впоратися з такими ситуаціями!
– Гаразд, – Лариса Олексіївна зменшила тон, побачивши, що дочка на межі істерики. – Ти знаєш, від кого дитина?
– Ну, звісно, мамо! – Аліна здивовано подивилася на неї. – Чи ти думаєш, що я зовсім… і лягаю в ліжко з усіма поспіль?
– Ні, звичайно.
– Це Максим. Так, я зрадила коханого Олега з нелюбим Максимом! Це було один раз – лише один! Та як таке можливо?!
– Бідолашний хлопець, – пробурмотіла Лариса Олексіївна.
– Він припинив приходити. Боїться себе видати, боїться осуду з її боку?
– Що ти сказала? – Запитала Аліна.
– Нічого. Кажу, що тепер робитимеш? Ти впевнена, що батько саме Максим?
– Так. Ми з Олегом береглися – чи бачите, він поки що не хоче дітей! – Та й взагалі його тоді тиждень у місті не було, – зітхнула дочка. – Сумніву не маю. А що робити, доки не вирішила…
Натомість Олег швидко вирішив, виявивши направлення на аналізи від жіночого лікаря, який дружина безтурботно залишила на підвіконні.
Тепер стало зрозуміло, чому Аліна так блідо виглядала останнім часом, відмовлялася від улюбленої їжі, та дуже складно прокидалася вранці.
– У вас якийсь план, так?! – влетів він на кухню до тещі, де матір із дочкою спокійно пили чай і обговорювали неможливість процедури. – Звичайно! Де ще може бути моя улюблена дружина!
– Олег?! Що сталося? – злякалася Аліна.
– Ні, це ти розкажи мені, що трапилося?! – голосно вигукнув Олег. – І ти можеш приєднатися! – обернувся він до тещі.
– Чому ти так розмовляєш з моєю мамою? – обурилася Аліна. – З глузду з’їхав?
– Ви вирішили обидві народити від мене, щоб потім «доїти» аліменти?! – Проігнорував питання Олег. – Так ви схибили – зарплата у мене так собі!
– Про що ти? – здивовано спитала дочка, водночас кидаючи погляд на матір. – Хто мені пояснить?!
Лариса Олексіївна, дуже зблідла, але мовчала. На відміну від Олега, якому все набридло – і холодність колишньої коханки, і закоханість Аліни:
– Твоя мати, – він показав рукою на тещу, ніби Аліна могла забути, хто її мати, – три роки тому казала, що любить мене, а я любив її.
– Але я зробив дурість – зв’язався з молодою. До речі, я з нею навіть не спав, – обернувся він до Лариси Олексіївни, але та мовчки дивилася у вікно. – І твоя матуся мені не пробачила!
– Мамо?.. Це правда?
Лариса Олексіївна мовчки кивнула.
– Не пробачила, але дитину від мене привела! Так, Лара?! І не треба мені зараз співати про колишнього однокласника – я вже давно тест зробив!
Тепер обидві жінки дивилися на нього здивовано.
– І ти мовчав? – Першою заговорила Аліна. – І ти теж мовчала? Чому?
– Дочко, ну як я тобі могла таке розповісти? Ти ж була закохана і мене не слухала взагалі, – нарешті перервала мовчання Лариса Олексіївна. – Я боялася втратити тебе.
– Кіно якесь… Індійський серіал! – вигукнула Аліна і раптом зірвалася з місця і вискочила з квартири, грюкнувши дверима.
Добре, що Сашко на подвір’ї гуляє із сусідкою та її сином, такі розбирання йому бачити точно не потрібно, мляво подумала Лариса Олексіївна.
– Ну, і що ти знову мовчиш? – перервав її думки Олег.
Він уже не кричав, і взагалі, наче здувся.
– Що ти хочеш почути після того, як щойно посварив мене з дочкою? Так, Сашко твій син, але це нічого не змінює.
– Я доведу це в суді, і ти не зможеш перешкоджати нашому спілкуванню!
– А ти справді цього хочеш?
Олег відвів очі:
– Я хочу ще щоб ми одружилися і вже разом виховували нашого сина.
Лариса Олексіївна на це нічого не встигла відповісти – у дверях з’явилася Аліна.
З червоним від сліз носом, з розпатланим волоссям, але з таким рішучим поглядом.
Мати навряд чи могла зупинити її.
– А знаєш що, коханий Олеже?! – Ти можеш спокійно зі мною розлучатись і жити з моєю ненаглядною матусею – я в положенні не від тебе!
– Так-так, не один ти вмієш зраджувати!
Олег змінився в обличчі, але на заяву дружини відреагував дивно:
– Я б із задоволенням жив із Ларою, тільки вона проти, – тихо сказав він.
– Ви… Ви… – Аліна задихнулася від обурення і не могла підібрати потрібне слово. – Будь ласка, пару годин не приходь у нашу квартиру.
Дай мені час зібрати речі. Не хочу бачити тебе зайвий раз, – обернулася вона на Олега, а потім вийшла з квартири, акуратно прикривши за собою двері.
Подружжя розлучилося.
Аліна вийшла заміж за Максима, і в належний термін подарувала йому дочку Настю. Олег офіційно довів своє батьківство, і майже рік проводив вихідні з сином.
Але відновлювати близькі стосунки Лариса Олексіївна категорично відмовилася, і він знову зник.
Мати з дочкою порозумілися, та остаточно помирилися після появи Насті. Як виявилося, ділити їм було нічого, бо такий бабій і зрадник не вартий був, щоб через нього ворогували рідні люди.
Хоча у доньки інколи спливала образа, що мати не розповіла всієї правди про них з Олегом – можливо, все б у їхньому житті склалося по іншому.
Але, що тепер гадати, як би все було? Потрібно жити, ростити дітей, та будувати щасливе майбутнє…
А ви що скажете з цього приводу? Чи слушно вчинила мати, коли не розповіла дочці правду? Як би ви вчинили в подібній ситуації?
Дякую Вам, шановні читачі, за коментарі та вподобайки! Хай вам щастить!
