Алла сиділа за кухонним столом, тримаючи в руках список подарунків для батьків чоловіка. Свекор, Володимир Петрович, та свекруха, Олена Василівна, завжди знали, чого хотіли від невістки та сина.
Путівка на море, дорогі напої, квитки на концерти – щороку одне й те саме. Алла давно звикла до подібної поведінки свекрів, які вважали, що мають право диктувати їм свої правила.
– Аллочко, що там у тебе? Знову список подарунків готуєш? – поцікавився Андрій, зайшовши на кухню.
– Так, як завжди, – зітхнула жінка. – Твої батьки знову хочуть путівку на море, або якийсь елітний напій.
– Вони такі люди. Що вдієш? Може, варто просто купити, та забути про це? – Андрій з байдужістю знизав плечима.
Алла промовчала. Вона знала, що Андрій не хоче втручатися у сімейні справи своїх батьків. Проте цього разу їй було особливо важко обирати подарунки для родичів.
Володимир Петрович та Олена Василівна завжди були скупі, і Алла не могла згадати, коли вони востаннє дарували їм щось пристойне.
Торік свекри відзначились, як ніколи. Вони подарували подружжю електричний чайник зі стопленою підошвою.
Алла відразу згадала розповідь свекрухи, яка скаржилася на те, що купила неробочий чайник, який обміняла, але той теж виявився не кращим.
Після двох днів роботи несподівано почала стоплюватися підошва чайника, що не дозволило далі ним користуватися.
На пропозицію невістки повернути його в магазин, Олена Василівна махнула рукою, заявивши, що їй набридло бігати з ним.
– Я ось обмірковую подарунки й думаю про те, а чи заслужили твої батьки того, чого хочуть? – приголомшила Андрія дружина.
Чоловік розгублено глянув на Аллу. Він не очікував від неї такого питання. Голосно відкашлявшись, Андрій спитав:
– Дивні питання, а що не так із моїми батьками?
– Нагадати про чайник, який вони нам подарували, чи сам згадаєш? – Усміхнулася у відповідь Алла.
– Не бачу в цьому нічого поганого, всяке буває, – заперечив Андрій, тим самим показавши, що він став на бік батьків.
– Тобто, ти вважаєш, що нам можна дарувати все, що самим і дарма не потрібне? – не зводячи погляду з чоловіка, посміхнулася жінка. – Я вважаю, що краще нічого не дарувати, ніж таке…
– Ну не даруй те, що вони просять, якщо тобі це так важливо, – закотив очі Андрій.
За тоном його голосу Алла зрозуміла, що чоловік залишився незадоволений її словами, та докорами на адресу свекрів.
Наступного дня жінка вирушила в торговий центр. Там вона купила плетений кошик і обрала дешеві продукти, у яких термін придатності спливав на початку січня.
З них Алла мала намір зібрати для свекрів кошик до новорічного столу. Вона хотіла, щоб вони на власній шкурі відчули, що означає отримувати непотрібні подарунки!
“Нехай спробують”, – зі зловтіхою подумала про себе жінка. Андрій, який повернувся ввечері з роботи, застав Аллу за упаковкою подарунків.
– Це кому так не пощастило? – посміхнувся чоловік, і взяв у руки палицю ковбаси. – Ти знаєш, що вона придатна до п’ятого січня?
– Звісно! Вона мені дісталася по знижці, – загадково посміхнулася Алла. – Твоїм батькам готую презент. Вирішила, чим ми гірші за них?!
– Ти що, цілком серйозно збираєшся подарувати моїм батькам ці продукти? – здивувався чоловік.
– Чому б і ні? Адже вони так люблять економити… на нас, – відповіла Алла з усмішкою.
– Якось це буде не зовсім гарно, – невпевнено промовив Андрій. – Може, не варто так гидити?
Замість відповіді Алла заперечливо похитала головою, даючи чоловікові зрозуміти, що вона все одно зробить так, як вважає за потрібне.
За пару днів до Нового року свекри, які збиралися зустрічати свято з друзями, раптом передумали, й почали напрошуватись до Алли та Андрія, які цього року вирішили святкувати вдома.
Захоплений зненацька, син, не порадившись із дружиною, погодився на те, щоб батьки в новорічну ніч приїхали до них.
Але він повідомив про це дружину лише напередодні свята. Жінці нічого не залишилося, як прийняти свято зі свекрами, як даність.
– Тоді й подарунки не доведеться везти, – знайшла вона у всьому цьому жирний плюс.
За три години до півночі сім’ї зібралися разом у їхньому помешканні. Алла вирішила не відкладати справу у довгу скриньку, та вручила подарунок свекрам.
Олена Василівна здивовано зазирнула в плетений кошик, і невдоволено процідила:
– Це все? Ми сподівалися на щось суттєвіше. Здається, я навіть казала, що саме ми хочемо…
– Не завжди все виходить так, як ми того хочемо, – посміхнулася Алла. – Ми ж у вас минулого року не просили зламаного чайника, але ви його нам піднесли.
Олена Василівна та Володимир Петрович насилу втрималися від того, щоб не відмовитися від подарунка.
– Що ви цього разу вирішили нам подарувати? – Запитала Алла, побачивши, що свекруха не поспішає піднести презент у відповідь.
– Нічого, – першим відповів Володимир Петрович.
– До речі, це краще, ніж чайник, – засміялася невістка, і запросила гостей до столу.
Святкова вечеря вийшла натягнута. Свекри відмовчувалися, лише після п’ятої чарки Володимир Петрович відкрив рота.
Тим часом Алла підійшла до Олени Василівни, й напівголосно запитала у неї:
– Скажіть чесно, чому ви завжди обираєте нам такі нікчемні подарунки?
– Дешеві? Ми намагаємося вибрати те, що буде вам корисно! Якщо цього року нічого не знайшли, то нічого й не подарували, – Олена Василівна підняла брови.
– Корисно? Як той чайник торік? Чи чай з позаминулого року, який би ви й самі не пили?
Олена Василівна миттєво почервоніла, і сором’язливо опустила очі у підлогу:
– Гаразд, згодна, можливо, ми дійсно трохи економимо. Але раніше, коли діти були маленькими, ми завжди намагалися дати їм найкраще, а тепер хочемо, щоб вони дбали про нас.
– На дорогі подарунки у нас немає грошей. На дві пенсії всього живемо, тож дозволити дарувати дорогі подарунки не можемо.
– Знаєте, мамо, я думаю, що в такому разі взагалі нам не треба нічого дарувати. А якщо даруєте, то щось хороше, а не те, що самим негідне, – приязно посміхнулася Алла.
– Інакше у нас з вами зовсім зіпсуються стосунки, бо мені неприємно отримувати подарунки, подібні до тих, які ви дарували…
Олена Василівна серйозно замислилась. Вона зрозуміла, що невістка має рацію. Можливо, справді, настав час переглянути свої погляди на подарунки.
Через рік Алла та Андрій вирішили зробити спільний сімейний подарунок – поїздку всім разом на гірськолижний курорт в Карпати.
Свекри спочатку були здивовані цьому, але швидко зрозуміли, що це чудовий спосіб провести час разом, та зміцнити стосунки.
З того часу традиції сім’ї змінилися. Тепер вони дарують один одному не лише матеріальні речі, а й увагу, турботу та любов.
І хоча іноді виникають розбіжності, вони намагаються вирішувати їх мирно, та з повагою один до одного. Чого і всім бажають!
