– Що ви паритеся? Мама — як той собака, який гавкає, але не кусає! Вісімдесят відсотків всього сказаного нею можна пропускати повз вуха, — каже сестра про матір

– Мама переїжджає, треба поїхати, допомогти, — сказав чоловік.

Мама переїжджає — не буквально. У свекрухи квітковий магазин, у приміщення змінився власник, щось у них не склалося, тож свекруха підшукувала нове місце для оренди.

Мабуть, знайшла, якщо переїзд затіяла!

Все нічого, але чоловік у мене хворий. Спина. Підніме щось важке, а розігнутися не може. Запитується, яка, до біса, допомога з переїздом?

У нашому місті що, всі вантажники разом звільнилися? Нагадала чоловікові про спину.

– Нема зайвих грошей на вантажників. Я, та чоловік сестри будемо, впораємося, – самовпевненості в голосі чоловіка було багато.

– Твій зять молодший за тебе на десять років! Йому, поки що, здоров’я дозволяє тягати будь-що, а тобі дозволяє? Ні!

– Хочеш допомогти? Тримати не стану. Але якщо ти загнешся, то поїдеш лікуватися до матері! Нехай вона тебе уколами та мазями лікує!

– А ще, можливо, тобі доведеться піти на лікарняний. Про іпотеку пам’ятаєш? Там же не лише вази, а й усілякі стійки, стелажі, стіл, холодильне обладнання.

– Подумай! Дешевше найняти вантажників. До зятя звернися, хай по друзях пройдеться, може хто допоможе.

Чоловік замислився, переварив і вирішив наслідувати мою пораду. Подзвонив чоловікові сестри, той погодився привести міцних, здорових, та витривалих молодих людей.

Але сам чоловік на переїзд все ж таки потрапив, різну дрібницю, яку у вантажну машину не сунеш, перевіз. Чоловік його сестри привів трьох друзів, так що робоча сила була.

Після переїзду чоловік повернувся додому. В душ пішов. На телефон чоловіка надзвонювала сестра. Я відповіла.

– Чому він поїхав додому? Ми новосілля відзначаємо, – повідомила вона. Сама щойно приїхала, думала, брат тут. Добре, що ти відповіла. Давайте, під’їжджайте!

– Навіщо, не треба їм сюди їхати. Хто не працював, той не їсть, — почула на задньому фоні голос свекрухи.

– Мамо! Іди до лазні! Він тобі допоміг, працював, що ще треба? — огризнулася на матір дочка, і знову звернулася до мене:

– Якщо що, ми на вас чекаємо. Брат знає адресу.

Запрошення чоловікові передала. І те, що свекруха брякнула, теж. Від такого запрошення чоловік вирішив відмовитися!

Нехай його внесок невеликий, але ж він домовився із зятем, щоб були ще люди, і щось там перевіз. Чим не допомога?

Гаразд, це проїхали! Знаєте, що свекруха влаштувала? Розлютилася на те, що на її новосілля ми не приїхали!

Нас звали, а ми не приїхали! Чоловік, аж розійшовся не на жарт, матері жорстко відповів, щоб вона вже навела лад у своїх семи п’ятницях на тижні. Свекруха ще більше образилася!

– Що ви паритеся? Мама — як той собака, який гавкає, але не кусає! Вісімдесят відсотків всього сказаного нею можна пропускати повз вуха, — каже сестра про матір.

Я в курсі. Але, все одно, так на новосілля не запрошують! Могла б нормально покликати. І взагалі, чоловік там був!

Чому йому одразу не сказали, що планується відзначити переїзд? Чи свекруха спеціально дочекалася, доки він поїде? А, як би ви вчинили? Відгукнулися б на таке запрошення?