Що за життя пішло – кава без кофеїну, випічка без цукру, люди без совісті

Сьогодні увечері у нас були гості. Молода подружня пара, сучасні та добре освічені люди, з якими ми мило спілкувалися кілька разів, сьогодні прийшли до нас на вечерю.

Ми з дружиною два дні бігали маркетами та гастробутіками, накупили продуктів, достатніх для арктичної зимівлі. Десерт та випічка були на дружині, а я взяв на себе серйозніші обов’язки.

Насамперед зібрав сирну тарілку: маленькими кубиками бринзу, трикутником маасдам, стружкою пармезан – все, як годиться. У піалах шор і мотав, помідори чері та свіжі огірочки поряд.

Окремо зібрав блюдо з соліннями: гострі та пряні огірочки, баклажани в оцті та часнику, які своїм ароматом ультимативно закликали до довгого застілля.

Квашену капусту, солодку і хрумку, як перший сніг під ногами в зимову ніч, приправив трохи фермерською олією і свіжою кіндзою – дуже смачно, рекомендую.

І оселедець. У мене він особливий, я його мариную в оцті, солі та цукрі та ще додаю гірчицю. Не діжонську, не американську, не баварську, а справжню гірчичну гірчицю, від одного запаху якої на очах не те що сльози, а Ніагарський водоспад з усіма струмками.

До оселедця, звичайно, відварив картоплю, розділену вздовж, так краще зберігається текстура. Зверху поклав добрий шмат вершкового масла. Присипав зверху дрібно нашаткованим свіжим кропом, як краплями літнього дощу.

На дно тарілки поклав пару шматочків чорного хліба, купленого в елітній пекарні за ціною трохи дорожчою за м’ясо. І вся ця дорогоцінна рідина, розплавлена картоплею, стікається на хліб струмками смарагдового кольору.

Нанизуєш на виделку шматочок цього хліба, з оселедцем і картоплею – це в правій руці. У ліву руку береш, ну, ви знаєте що, і думки в цей час такі чисті та благородні, і слова тосту збираються гарним порядком, як перлини на намисто… благодать…

На гаряче я приготував мою фірмову страву “Тава з Алатава”. Це коли в сковорідку кладу баранину, овочі, часник, спеції. І все це неподобство вариться, смажиться, стріляє розпеченими краплями, шипить і шкварчить, і водночас спокушає бажанням вмочити хліба в сковороду. Про хліб ви вже знаєте…

Рівно о 19.00 у двері постукали. Вплив Кембриджів та Оксфордів був у всій красі, інакше звідки така пунктуальність?

Дружині вручили невеличкий букет, а мені піднесли пакет блідого кольору, що називається модним словом крафт. Краєм ока розгледів усередині упаковку кави та похмуре печиво.

Сіли за стіл. Я дістав із шафки заздалегідь приготовлений графинчик і розливаючи вмілою рукою аперитивчик, почув фатальну фразу, що ми, мовляв, не п’ємо – ПП, йога, пілатес і таке інше.

Начебто розумна й освічена людина, з вищою освітою, магістратурою і таке інше, – і раптом заговорив про здоровий спосіб життя, про всякі мантри, асани та інші дивні слова. І що мені накажете робити?

Стільки праці, грошей та часу витрачено – і все дарма?

Що мені з оселедцем робити? Я все життя їм його двома руками: в одній риба, в іншій чарка. Однією рукою я його не подужаю.

Навіщо мені мочати хліб у “Тава з Алатава”, який сенс, скажіть мені, будь ласка, пане магістр, бакалавр та інша вчена людина.

Довелося весь вечір дивитися по YouTube на тітку, яка намагалася почухати ліве вухо правою ногою, і пити принесену гостями каву з випічкою зі смаком нездійснених надій.

Що за життя пішло – кава без кофеїну, випічка без цукру, люди без совісті.

Ставте вподобайки та залишайте свої думки у коментарях!