Перебуваю у стосунках з хлопцем 2,5 року (назвемо його Михайло). Через фінансові проблеми нам довелося вихати на заробітки закордон. Жили там рік, і за цей час стосунки зіпсувалися, і мої почуття до нього пройшли.
4 місяці тому Михайло підшукав собі нову роботу і поїхав до іншої країни, я ж мала закінчити свій контракт і приїхати до нього на нове місце проживання – до Німеччини, куди ми разом мріяли переїхати з моменту нашого знайомства.
Однак за час відсутності Михайла я познайомилася з іншим чоловіком (назвемо його Джон) і закохалася, це кохання було взаємним. Проте виявилося, що хлопець він бідний, не альфонс, але заробляє набагато менше за мене, і якщо планувати майбутнє, то сімейний бюджет це 80% мій прибуток.
Михайлу я сказала, що розлюбила його і не хочу бути з ним більше разом, проте він не готовий мене відпускати. Все ще чекає на мене з великим бажанням і каже, що все, що було в останній рік, більше ніколи не повториться. Про Джона я нічого не сказала.
На моїй роботі після закінчення контракту мені не виплатили зарплату за останні кілька місяців та ще й дуже сильно підставили, так що мені краще не повертатися (мені довелося в екстреному порядку їхати назад до України).
Джону роботу у нас знайти буде вкрай складно — без знання мови це зробити практично нереально, та й криза на ринку праці навряд чи дозволить мені знайти роботу з гідною заробітною платою. А отже, потрібно шукати нове місце проживання для нас двох і роботу. Тільки грошей на переїзд до нової країни практично немає. Кохання без грошей.
А з іншого боку Михайло — з повністю готовим для проживання будинком, стабільною роботою для себе і для мене, місце, де я так давно мрія жити довго і старанно до цього йшла. Але без кохання.
Може, є, звичайно, якийсь шанс повернути почуття, але я не сильно в це вірю. Що ж мені обрати — перспективу для себе та своїх дітей чи любов та душевний спокій.
