Я сам цього випадку не пам’ятаю, так як мені було всього два роки. Але зате його не забула моя мама, яку мало не схопив інфаркт серця.
В кінці січня 1971 року мама везла мене на санках з сусіднього села в наше. Морозець на дворі стояв легкий-всього мінус два градуса-, тому вона і вирішила прогулятися до своєї знайомої.
Шлях в три кілометри не великий. Вони посиділи з подругою, попили чаю, і мама відправилася в зворотну дорогу. Був уже темний вечір, початок сьомого. Небо ясне, світив місяць. Навколо – ліс, і інших доріг немає.
І раптом вона почула ляскання крил за спиною і обернулася. Наді мною, сиділа в санках, зависла наче наче величезний птах, чи величезний летючий кажан. Крила перетинчасті, але тіло вкрите пір’ям. Замість дзьоба морда з ротом, але при цьому сама морда мала схожість з обличчям людини.
Побачивши випущені з пальців лап кігті, мати відразу зрозуміла, що невідома тварюка збирається схопити малюка, тобто мене, і кинулася на неї, замахала руками.
Чудовисько відлетіло від санок, продовжуючи висіти в повітрі, але атакувати ще раз не наважилося, і полетіло далеко.
Про цю історію мені розповіли мої батьки, коли я вже був підлітком.
Коли Андрій та Ліза одружилися, вони щороку обов'язково проводили відпустку за кордоном. За п'ять років…
- Зозуля ти, а не мати! Спочатку сина покинула, а тепер зовсім від нього відмовляєшся?…
Артем перевірив себе в дзеркалі заднього виду вже вп'яте. Сорочка - ідеально випрасувана. Запах одеколону…
- Пенсії вистачає! - Так казала синові його старенька мати. Син Назар і сам був…
Варвара зітхнула, крадькома зиркнувши на родичів, які тепер вдавали, що їх з Арсенієм не знають.…
– Та не їм я майонез, бабусю. Не їм. – Бери, сказала. Нам із дідом…