– Сім’ї у мене давно вже немає. Чоловік живе своїм життям і про мене не думає. У нас навіть роздільний бюджет, про що ще можна говорити?
– Я нещодавно тільки дізналася, що в нього машина, виявляється, є. Уявляєш? – Розповідає тридцятип’ятирічна Поліна.
– А як же ти мешкаєш у декреті?
– Якось кручусь. Слава Богу, що хоч квартиру оплачує та продукти купує. Звичайно, все найпростіше, але й на тому спасибі.
– Я вже забула, коли чай із шоколадкою пила. На йогурти в магазині дивлюся і слина біжить. Я таке тепер лише синові купую. Мені ж дитячої допомоги на все не вистачає.
А коли синові виповнився рік, він сказав, що на памперси більше грошей не даватиме. Мовляв, до горщика привчай.
Йому свекруха сказала, що у неї всі діти уже в туалет ходили в цьому віці. Навіть пюре вважає марнотратством. Заявив, що можна самій це приготувати.
– Тобто, ти через це на роботу вийшла?
– Так! Але, якби не один скандал, я б і надалі терпіла. У мене зуб заболів. Я терпіла, бо не було за що лікувати, і доходила до пульпіту. Чоловікові довелося сплатити за лікування.
– А за тиждень у мене інший зуб почав боліти. Так чоловік мені таку істерику закотив! Він вирішив, що я вдаю.
– Тож, довелося домовлятися з мамою і виходити на роботу. Я мамі віддаю половину зарплати, бо вона зі своєї роботи звільнилася.
Зі свекрухою у мене відносини теж не складаються. Вона хотіла, щоб син одружився з дочкою її подруги, з якою він раніше зустрічався. Вона досі спілкується з нею, та у гості запрошує на всі сімейні свята.
– Я свекрусі натякала, що у нас дитина вже спільна, вистачить цей цирк влаштовувати. А вона сміється! До онука, взагалі, рівно ставиться і не цікавиться ним.
– Мене ж вважає поганою матір’ю, адже син досі у памперсі й харчується з банок. Вона завжди чимось незадоволена. Плітки про мене такі розносить, що в мене вуха в’януть, – зітхає Поліна.
Спочатку я намагалася налагодити стосунки, але потім зрозуміла, що це марно. Мені дуже хотілося великої та дружної родини, але мрія залишилася мрією.
За п’ять років шлюбу я так і не змогла потоваришувати зі свекрухою. Ще й чоловік був завжди на боці своєї матері. Навіть, якщо свекруха творила відверту дурість, він все одно її підтримував.
– То чому ви не розлучитеся?
– Я давно хотіла подати на розлучення, але через сина все терплю. Денис хоч і огидний чоловік, але батько зразковий. Він дуже любить сина. Навіть, його мама це помічає, — пояснювала я.
Моєму сину зараз три з половиною роки. Батько справді приділяє йому багато уваги, та все купує хлопчику. Та й малюк до нього сильно прив’язаний, тому я не хочу руйнувати цей зв’язок.
– Я вже звикла до того, що ми не родина. Але чоловік не хоче розлучатися, йому й так нормально. Я розумію, що треба йти, адже так усі найкращі роки минуть.
– Але мене зупиняє одне: жоден чоловік не зможе полюбити мою дитину так, як її рідний батько!
– Тим більше Денис мені заявив, що в разі чого, не тільки я стану колишньою, а й син. Мовляв, якщо я подам на розлучення, з дитиною він не спілкуватиметься. А я не хочу, що хлопчик ріс безбатченком, – мало не плакала я.
Я справді не знаю, що мені робити. Я не впевнена, що син буде щасливим, якщо я подам на розлучення.
А якщо він мені ніколи цього не пробачить? Та й боюся, що я не зможу дати синові те, що зараз дає йому батько.
Як би ви вчинили на моєму місці?
