Цю кумедну історію вже років 20 тому розповіла моя мама – лікар-психіатр. Історію пам’ятаю до цих пір. Мама працювала в стаціонарі і спеціалізувалася на лікуванні алкоголіків.
Декілька разів на місяць їй доводилося залишатися на нічні чергування. Ось одне з таких чергувань добігає кінця, ніч була важка, подрімати не вдалося. Мама вже передчуває, як через годинку поїде додому, але тут відчиняються двері, і в приймальний спокій увалюються дуже жваві міліціонери і вводять мужика, схожого на представника позаземної цивілізації або ожилий труп.
Мама, коли його побачила, мало не впала зі стільця: мужик абсолютно зелений, як весняна жаба в ставку. Вона, заїкаючись, запитує:
– Ой! Хто це?! Це, напевно, не до нас. Може, його в морг? Міліціонери іржуть:
– До вас, до вас!
Виявилося, мужик, перебуваючи в черговому запої, випив все, що було, але не вистачило. Справа була вже вночі, купити тоді серед ночі спиртне було непросто, тому мужик кинувся ритися по шафах в пошуках чого-небудь спиртовмісного.
І не знайшов нічого, крім розчину брильянтового зеленого, тобто зеленки, яку залпом і випив. Це, схоже, стало останьою краплею, тому що після цього він відключився.
Сон алкоголіка, як відомо, міцний, але не довгий. Прокинувшись через деякий час, мужик випадково глянув на себе в дзеркало і побачив моторошну зелену личину.
Зеленка за час його сну вбралася в кров, рознеслася по всьому тілу і пофарбувала шкіру. Мужик від переляку разом протверезів і не знайшов нічого кращого, як піти здаватися до самих рідних і близьких – в міліцію.
Ну а ті привезли його в психушку. Коротше, все закінчилося хепі-ендом. Мужику поставили крапельницю, промили організм і відпустили на всі чотири сторони.
Я, вислухавши розповідь і посміявшись, запитала:
– А він не поклявся, що більше пити ніколи не буде після такого страху? Мати сказала:
– Ага, сказав, що зеленку більше ніколи в житті не питиме!
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…