Прочитав на днях історію і згадав 2016 рік. Вранці в п’ятницю зателефонувала дівчина, з якою ми разом в академії навчалися. Не скажу, щоб ми сильно підтримували зв’язок або були друзями… Це і здивувало найбільше. Коли ми вчилися в академії, вона жила в гуртожитку, а після повернулася до себе додому, до Харкова.
А в 2016-му вона повернулася до столиці і їй тимчасово потрібно було житло. Відмовляти я не став, тому що все одно більшу частину часу пропадав на роботі. Додому повертався тільки поспати.
Все моє життя – це робота в лікарні. Та й якщо вихідні випадали на вихідні (дивно звучить, правда?), То я їх проводив або в ліжку, або у рідних. Дівчини або дружини у мене не було, тому як би було без різниці … буде у мене якийсь час жити дівчина в квартирі або не буде. Аби відсипатися після чергувань не заважала і волосся після себе в ванній прибирала.
Я озвучив умови проживання, знайома погодилася. І перші два тижні так і було – я навіть не помічав, що зі мною живе дівчина. Та й ці тижні дуже вже складними видалися на роботі – я просто горів.
А між іншим … На дворі вже 2019 й, а вона так зі мною і живе. У вбиральні її речей більше, ніж моїх, в шафці у ванній кімнаті більше її шампунів, ніж мого …
Треба б в ЗАГС як-небудь зайти, оформити вже відносини … а то хіба мало … надумає з’їхати …
Я відкладала гроші роками. Збирати я почала з того часу, як Ася пішла в п'ятий…
— Ти що, серйозно? Ти запросив їх усіх? — Інна стояла посеред кухні з телефоном…
У суботу ми приїхали на дачу раніше, ніж зазвичай, і я ще від хвіртки почула…
Ховали Сергія Миколайовича у п'ятницю. Ранок видався похмурим, без жодного променя. Небо висіло низько-низько, наче…
Ганна вимкнула двигун і кілька секунд сиділа нерухомо, дивлячись на знайомий під'їзд. П'ятниця, сьома година…
Марина сиділа на краю дивана і рахувала вдихи, щоб не зірватися. У спальні — валіза…