Останнім часом у моєму житті почалися проблеми. Я закінчила коледж із двома червоними дипломами і переїхала до нового міста, тут живе частина моєї рідні. Через це навіть святкового настрою немає.
Є квартира: половина моєї мами та половина тітки. За договором я мала до 2025 року жити тут одна. Але 1,5 роки тому до мене приїхала двоюрідна сестра з хлопцем (це вона не вперше приїхала). Кімната одна.
Сестра не соромиться при мені спати з ним по всій квартирі. Незабаром вони розлучилася. І сестричка почала знову і знову приводити різних чоловіків, постійно кидала роботу і гуляла. Рік тому вона знайшла такого ж хлопця, як і вона сама.
Вони вже рік сидять зі мною в одній квартирі, і постійно діють мені на нерви. Кажуть, що заробляють більше за мене, але не можуть зняти навіть кімнату для себе. Щомісяця змінюють роботу, з відмовками, типу мені там не подобається. Жодні аргументи на неї не діють. Тому вони сидять на моїй шиї.
З особистим життям у мене теж біда. Його немає, і не було, а мені вже 25. А я не можу будувати жодних планів, коли вдома на мене чекають 2 неприємні людини.
Мені погано навіть через те, що я не можу у своєму домі ходити як хочу. Близько місяця я думала вже про те, щоб покинути свій будинок і орендувати кімнату. Жити на гріш, але одна.
Я навчаюсь на заочному відділенні, 5-й курс. І почали сипатися проблеми: у тата діабет, живу я від батьків далеко і щоразу, коли беру до рук телефон, я починаю плакати. У лютому посварилася з єдиною у цьому місті подругою. На роботі намалювалося підвищення (остання моя радість у цьому житті).
Я не встигла написати заяву на переддипломну відпустку, тож на навчанні все пішло крахом. Оскільки живу з двома неприємними людьми, я запустила навчання, дуже довго не спілкувалася з мамою та татом. Мені соромно зізнатися їм, що у мене знову проблеми з навчанням, тому що таке вже було.
Але тітка про все дізналася і тепер тисне на мене, щоб я за тиждень написала диплом, перекрила борги і кинула роботу, адже через роботу проблеми з навчанням і розпочалися.
Я бачу інший варіант у цій ситуації. Я хочу відновитися у наступному навчальному році. Навчання я проплачу сама. Візьму ту ідіотську відпустку і впораюся з усім, не доводячи нікого, у тому числі себе, до постійних істерик.
Але моя рідня каже постійно, що навчання важливіше за роботу. А я вважаю, вчитися мені варто тільки для того, щоб побачити, що в моїй сфері люди з освітою нікому не потрібні. Як знайти вихід з усього цього. Мені набридло цілими днями плакати.
