– Андрій, я рибу купила, – з порогу заявила Наталя чоловікові, – приготуєш? Ти так добре, акуратно чистиш її і смажиш із такою апетитною скоринкою: я так не вмію.
– Звичайно, кохана! – Андрій цілує дружину в щоку і вирушає на кухню. У них у сім’ї рибою займається лише він. І вже давно.
– А хлібчик поріжеш? – питає Наталка, накриваючи на стіл, – у тебе завжди такі тоненькі скибочки виходять.
Андрій нарізав хліб.
Через кілька днів, у вихідний, Наталка почала готувати холодець. Варить кілька годин, аромат – на весь будинок.
Андрій в цей час лежав у залі на дивані, дивився новини.
– Милий, ти мені не допоможеш розібрати м’ясо? Я не така уважна, як ти, можу кісточку пропустити.
– Прямо зараз? – питає чоловік.
– Ні, за півгодини. Саме твої новини закінчаться.
З холодцем упоралися, розлили по тарілочках: краса!
Незабаром Наталя планує похід на ринок. Однією, ясна річ, важко доведеться: продукти на тиждень закупити треба.
Вранці, після сніданку, звертається до чоловіка:
– Ой, Андрій, не уявляю, як я сама впораюся! Обов’язково щось забуду. Може, сходиш зі мною?
Андрій, зрозуміло, погоджується.
І так завжди. За яку б справу Наталка не взялася, виявляється, що без допомоги чоловіка, вона нічого зробити не зможе. Такий він у неї незамінний, спритний, умілий, відповідальний. Самий самий!
Спочатку Андрій так і думав.
Поки ще не познайомився ближче з батьками дружини.
Приїхали вони якось увечері з Наталкою до тещі в село. Прийняли їх привітно, шашлички організували і все інше.
Виспалися тоді – на славу!
А вранці, прибігши з річки, Андрій почув:
– Іване, – це теща зверталася до тестя, – треба б тут цибульку прополоти. Щось вона заросла зовсім. А ти так добре це робиш – диво просто!
Взялися мама з дочкою обід готувати, теща знову:
– Іване, картоплю почистиш? Вона дрібна: тонше чим ти шкірку ніхто не обріже.
Зрозумів тоді Андрій, звідки у Наталки така манера чоловіка до домашніх справ залучати: лагідно, вміло. Не прикро зовсім, і допомогти одразу хочеться. Разом завжди веселіше.
До того ж ледаркою Наталку, як і її маму, не назвеш. Все в них чистенько, прибрано, зроблено. Вдома порядок та затишок. Аромат якийсь особливий.
Андрій щодня летить додому на крилах. І друзів часто запрошує. А Наталя не проти: завжди привітна, гостинна.
Як такій дружині не допомогти, особливо коли вона відкрито каже, що без тебе ніяк не впорається? Проти такої мотивації важко встояти. І тоді, так звана «жіноча робота» – зовсім не в тягар.
Особливо Андрій переконався у правильності тактики своєї Наталки, коли ненароком почув розмову в маршрутці:
– Краще б я сама поїхала! Від тебе ніякого толку! – молода жінка не приховувала роздратування і говорила навмисне голосно. Ніби хотіла, щоб усі довідалися, який у неї «поганий» чоловік.
– Олено, дарма ти так. Ну навіщо нам другий пилосос? Та ще миючий! – тихо парирував нещасний чоловік.
– Звичайно! Палець об палець не ворухнеш! У тебе руки не з того місця ростуть! Завжди одна!
– Чому одна? Я ж допомагаю…
– Допомагає він! Не сміши мене! Ти навіть саморіз прикрутити не в змозі, доводиться сусіда просити.
– Ось і проси, – ображений чоловік схоплюється і вилітає з маршрутки.
– Знову загуляє…, – вимовляє жінка в нікуди і дивиться у вікно з ненавистю…
– Слава Богу, що моя Наталка не така…, – подумав тоді Андрій, який навіть у страшному сні не зміг би уявити подібну розмову з коханою дружиною…
Ставте вподобайки та залишайте свої думки у коментарях!
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…