Mature woman standing outside front door, waving spoon (fish-eye)
В мене чудова сім’я, але іноді щоб довести щось моїй матері треба дуже сильно постаратися. Так склалося що тепер вона живе ще при, бо таки на 6 десятку довела батька до сказу і вони розлучилися, звісно ж вона горда, переїхала до мене і окупувала дитячу кімнату.
Ну нічого, я ж то надіялася що це не надовго. А вийшло що ще й нам довелося дитину до себе взяти в ліжко. Я то нічого проти наче не маю, це мій син, я його люблю, але ми вже 2 місяць спимо з малим і з чоловіком на одному ліжку.
Звісно і чоловік любить дитину, але як і всі нормальні чоловіки він хоче виспатися, нормально відпочити після роботи, пройтися по квартирі в халаті, не ховатися ні від кого. Хоче романтики, хоче масажу 8 продовженням, а тут моя мама.
Я не можу сказати що вона мені заважає, ні в якому разі, але через їх з татом впертість почала руйнуватися і моя сім’я. Ми пропонували мамі зняти квартиру за свій кошт, але вона розплакалася наче б то і нам вона непотрібна, намагалася поговорити з нею.
Пояснювали, щоб хоча б іноді виходила погуляти чи за дитиною придивлявся, ні в яку, каже буду своє життя будувати особисте.
То будуй, а вона знаєте що витворила? Кавалера до нас привела, не на вулиці ж їм ночувати. В дитячу кімнату, там де спить мій син. Я звісно закотила скандал. А як я мала вчинити, я не знаю цю людину, як я можу до цього спокійно відноситися.
Словом я на маму шалено зла, бо поки вона на старості своє життя налагоджує, то моє руйнується на очах, чоловік нещодавно в друга лишився ночувати, футбол дивитися, але за 9 років життя такого не було, а ще став їсти на роботі і перестав хотіти їхати додому.
Порадьте щось, бо поки мама знову вийде заміж то мені мабуть вже й розлучатися доведеться.
— Ми взагалі вечеряти сьогодні будемо? Голос Кирила, поважний і невдоволений, увірвався у стерильний простір…
— Я тобі забороняю туди їхати! — голос Галини Михайлівни тремтів від ледь стримуваної люті,…
Тамара Федорівна перший день сиділа біля вікна та сумувала. Сумувала за своєю роботою, за колегами,…
Протяг пронизував наскрізь, гуляючи по порожній залі очікування провінційного вокзалу. Ірина щільніше закутала в хустку…
Телефон лежав на столі вже двадцять хвилин. Галина Іванівна дивилася на нього, як на гранату…
Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до сімейного…