– Слухай, Ганно, тут така справа, – нервово почав чоловік, старанно відводячи очі убік. – У мене новини погані. Ти тільки не хвилюйся, гаразд? Ну… загалом, Пашка в аварію потрапив.
Ганна, яка не чекала від цієї розмови нічого серйозного, страшенно зблідла, і зробила пару кроків назад, намацуючи спинку стільця.
Її наречений потрапив у аварію? Та як же так? Як це взагалі могло статися? Паша – найуважніший і найакуратніший водій з усіх, кого дівчина тільки знала.
– Що з ним? – ледве чутно прошепотіла дівчина. – Скажи, що з ним все гаразд! Ну, будь ласка!
Але Макс мовчав. Зате вираз його обличчя говорив сам за себе. Хлопець був дуже похмурий, а в погляді можна було прочитати скорботу.
Ганна все зрозуміла. Але вона так сподівалася, що помилилась! Нехай Паша буде серйозно травмований!
Та навіть, якщо він не зможе ходити, або щось таке, вона його не покине! Вона готова доглядати за своїм коханим, хоч усе життя, якщо це буде потрібно! Тільки нехай буде живим!
– Пробач, Ганно, але мені нема чим тебе втішити. Все сталося прямо на місці, лікарів викликати було безглуздо. Якийсь малолітка викрав машину в батька, і не впорався з керуванням.
– А знаєш, що найсмішніше? Він практично не постраждав! Ти це розумієш? Він не постраждав, а Пашки більше нема! – хлопець здригнувся, й обхопив себе руками за плечі. – Ще раз пробач, але боюся, це ще не всі погані новини.
– Що може бути гіршим? – схлипуючи, спитала дівчина. Щойно її життя втратило всякий сенс. Людина, яку вона кохала найбільше у світі, покинула її. Що тепер робити, як далі жити? Як вона впорається? Як вона зможе без Паші?
– Розумієш, батькам Павла ти ніколи не подобалася. Ну, думаю, ти про це знаєш, – дочекавшись ствердного кивка, Максим продовжив.
– Загалом, вони вирішили, що тебе не кликатимуть на похорон. І взагалі, їхній син знайде останній притулок у рідному місті, а це на іншому кінці країни.
– Мене просили тобі про це повідомити. І так, галас вони зчиняти не хочуть, усім було сказано, що Пашка просто поїхав за кордон, у справах компанії.
– Та за що вони зі мною так? – У дівчини починалася істерика. – Що я їм зробила? Чому вони навіть попрощатися з ним не дають? У чому я винна?
– Він їхав до тебе, Юлії Степанівні цього виявилося достатньо. А ще Пашка пішов проти сім’ї, зробивши тобі пропозицію. Ти ж знаєш, що він мав одружитися з дочкою партнера по бізнесу?
– Пашка її терпіти не міг! Він би з нею ніколи не одружився! А мене він кохав…
Ганна розплакалася, уткнувшись обличчям у коліна. Їй було нестерпно боляче. Звичайно, вона більше не дивилася на Максима. А дарма. Вираз його очей на одну мить змінився. В них промайнуло задоволення від гри.
– Я піду. Прийми мої найщиріші співчуття.
– Ні… ні… ні!..
Дівчина вже не чула слів Макса. Вона повністю поринула у своє горе, відчайдушно мріючи, щоб все це виявилося страшним сном. Щоб вона нарешті прокинулася, і побачила усміхнене обличчя Паші.
Ганна поринула в справжнісіньку депресію. Вона припинила ходити на роботу, керівник увійшов у становище, і дав дівчині відпустку без утримання.
Ганна не відповідала ні на дзвінки, ні на повідомлення рідних та близьких. Зачиняла двері перед друзями, не бажаючи нікого бачити.
У голові у дівчини з’являлися погані думки, а від дій її зупиняло лише те, що рідні страждатимуть не менше, ніж зараз страждає вона.
Дівчина майже не їла, дуже схудла і, за словами матері, стала більше схожа на тінь, ніж на людину.
– Ти так себе на той світ заженеш! – роздратовано заявила Оксана, її найкраща подруга, яка потрапила у квартиру разом із матір’ю дівчини. – Думаєш, Пашці б сподобалося, що ти себе так виснажуєш?
Так, Оксана шкрябала по хворому, але інакше досягти якоїсь реакції не виходило. А зараз подивіться! Ганна підвела голову, і вперше з моменту трагедії в її очах читалися такі яскраві емоції. Злість, гнів, і частка приреченості.
– Я і без тебе це знаю, але вдіяти з собою нічого не можу! У мене руки опускаються, розумієш?
Ганна схопилася з дивана, і підбігла до вікна. Он та кав’ярня, в якій вони з Пашею так любили сидіти. Трохи далі гойдалка, з якою теж пов’язано багато приємних спогадів. Як можна відпустити кохану людину, коли все навколо нагадує про неї?
– Тобі треба змінити обставини, – авторитетно заявила подруга. – Я все вже вирішила. Зараз ти даси мені свій паспорт, і я забронюю для нас чудовий готель, і замовлю квитки на потяг.
– І ми з тобою вирушимо в одне чудове місто на березі моря. Там є все для чудового відпочинку! Твої улюблені мистецькі виставки, музеї, є театр. І купа різних клубів.
– І я не вимагаю, щоб ти з кимось познайомилася. Ні, річ зовсім не в цьому. Тобі просто треба розвіятись!
– Потрібно гуляти вулицями, де ти ще жодного разу в житті не була, потрібно відвідувати незвичайні місця, потрібно знайомитися з різними людьми.
– Тобі треба заповнити порожнечу у твоїй душі. Так, це дуже складно, але це просто необхідно. Повір мені, Ганно, і дозволь допомогти.
Спочатку дівчина відмовилася навідріз, але через якийсь час умовлянь, вона знехотя погодилася. Мати Ганни була рада, що її дівчинка починає оживати, й була готова проспонсорувати поїздку, але Оксана відмовилася. Заради подруги вона була готова витратитись.
Морське повітря справді творило чудеса, і вже через пару днів Ганна знову почала посміхатися. Звичайно, вона не стала колишньою веселункою, але і це був уже чималий прогрес.
Дівчина із задоволенням відвідувала виставки, й на одній із них навіть розмовляла з художником, робота якого їй дуже сподобалася.
Привабливий чоловік зміг підібрати ключик до душі Ганни, що завмерла, і на його пропозицію прогулятися вечірнім містом, дівчина відповіла боязкою згодою. Однак, вона відразу уточнила, що це лише прогулянка, і ні на що більше він претендувати не може.
– Тут чудовий ресторан, я вас запрошую.
Зрозуміло, Оксана не змогла відпустити подругу одну із незнайомим чоловіком у чужому місті. Стан подруги був ще досить нестабільним, хто його знає, що може статися. Руслан був не проти, навпаки, навіть похвалив передбачливість дівчини.
Ресторан і справді був чудовий. Чистота та затишок, відмінна кухня, ввічливі офіціанти. Ганна з подругою чудово проводили час. І тут раптово Оксана завмерла, зблідла, і швидко промовила:
– Ходімо звідси!
Причина такої поведінки була зовсім не зрозуміла, і Ганна обернулася. Келих вислизнув з її ослаблої руки, й розбився на дрібні уламки. Відразу підскочив офіціант із пропозицією пересадити гостей за інший столик, але дівчина його не слухала.
За п’ять кроків від неї стояв Паша! Живий та неушкоджений! Він обіймав за талію симпатичну дівчину, і весело сміявся з якогось жарту.
Це точно був він! Ганна не могла його ні з ким не переплутати! Та й Макс, що стояв поруч, не давав засумніватися в тому, що відбувається.
– Паша? – тремтячим голосом запитала дівчина. – Паша, це ти?
Нарешті хлопець глянув на неї. За секунду його обличчя змінило п’ять виразів, зупиняючись на приречено – розлюченому.
– Так це я, що далі?
– Ти? Живий?
– Щось ти мало схожий на жертву аварії! – Втрутилася в розмову Оксана, розуміючи, що її подруга просто оніміла від шоку. – Цілий і неушкоджений. От тільки, навіщо було брехати?
– Навіщо було доводити свою дівчину до такого жахливого стану? Ти хоч уявляєш, що з нею діялося? Коханого не стало, на похорон не пустили, а все довкола про нього нагадує! Та Ганна мало не збожеволіла!
– Та це її природний стан, – зневажливо скривився Павло. – Вона від будь-якої дрібниці з розуму починає сходити. Та я просто від неї втомився!
– Але й кинути дівчину за місяць до весілля, я теж не міг, це негативно позначилося б на репутації нашої родини. От і довелося розіграти невелику виставу. А вона мене тут і знайшла!
– Який же ти… У мене просто немає слів цензурних!
– Зачекайте, – нарешті Руслан усвідомив те, що відбувається, і був вкрай незадоволений поведінкою хлопця. – Це що, і є твій покійний хлопець?
– Власною персоною!
– А ходімо вийдемо – поговоримо! – Руслан почав підійматися з-за столу, але тут йому на лікоть лягла маленька жіноча рука.
– Не треба, – губи Ганни тремтіли, вона ледве стримувала сльози. – Все одно нічого вже не зміниться. Але, я тепер знаю правду! Мені буде набагато легше жити!
– Впевнена?
– Абсолютно.
– Тобі дуже пощастило, хлопче, – чоловік дозволив собі посміхнутися. – У мене в цьому місті дуже добрі зв’язки! Хто знає, можливо, твоя брехня стане істиною…
Паша помчав із міста відразу після того, як довідався про нового знайомого його колишньої дівчини. Що не кажи, а життя йому було дороге.
А самій Ганні так сподобалося це місто, що вона переїхала сюди жити. З роботою проблем не було, із житлом допоміг Руслан. А вже за пів року Ганна вийшла заміж. Так-так, саме за Руслана.
До речі, кажучи. Чоловік таки трошки провчив Павла! Зв’язки у нього були справді великі, і вже за тиждень у компанії батьків Павла почалися проблеми, і не аби які. І це було тільки початком. Але, це вже зовсім інша історія…
